Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.
В рамках проєкту "Промінь Надії крізь грати" с. Софія Дереш (Згромадження сестер Пресвятої Богородиці Фатімської УГКЦ) провела друге Арт-терапевтичне заняття на тему: "Я - позитивне, Я - негативне." для підлітків у ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор".
Проєкт реалізується за підтримки Кропивницького опорного центру Українська освітня платформа та Kerk in Actie.
10 квітня 2024 року у Чортківській установі в час посту ( Хрестопоклінний тиждень) пройшла Хресна дорога, яку очолили капелан установи отець Роман Гарасимів та віце ректор дяківсько-катехетичної академії імені священномученика Григорія Хомишина отець Іван. Студенти своїми піснеспівами допомогли ув'язненим жінкам і персоналу установи проникнутися подіями з життя Ісуса Христа у час Хресної дороги.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
У свято Благовіщення Пресвятої Богородиці разом з ув'язненими і персоналом ДУ"Львівська установа виконання покарань-19" помолилися Божественну Літургію! Подякували Господу Богу за Його милосердя, а Богородиці за Її участь у нашому спасінні. Просили у молитві про заступництво для наших воїнів, мир і перемогу для українського народу!
Пресвятая Богородице, спаси нас!
2 квітня 2024 року працівники центрального апарату Департаменту з питань виконання кримінальних покарань розпочали з молитовного читання Божого слова разом з представниками Міжконфесійної християнської місії "Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі". У події брали участь виконавчий директор Місії пастор УХВЄЦ В'ячеслав Когут, секретар Місії священник Косятнтин Пантелей і керівник програми "Шлях ув'язненого" Павло Маркєлов.
Так триває традиція персоналу Державної кримінально-виконавчої служби розпочинати один із перших днів місяця особливою молитвою довіри свого служіння, свого серця і цілого свого життя Спасителю Господи Ісусу Христу!
Душпастирство персоналу у час війни грає велику роль у збереженні стійкості та солідарної підтримки.
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
Напередодні Великого посту відбулися діалоги з ув'язненими у Київському слідчому ізоляторі. Про духовне життя і середники освячення, відкриті серця і особисту подорож з Богом говорив священик Костянтин Пантелей з молитовною спільнотою у каплиці Праведного Йова.
Працівники Відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ" Львівська установа виконання покарань 19" разом із заступником начальника установи з СВПР - підполковником Сергієм ІЛЕЧКОМ та капеланом установи о.Олегом НЕСТОРОМ відвідали Львівську духовну семінарію Святого Духа УГКЦ. Учасники даної екскурсії мали нагоду запізнатися із побутом семінаристів, дізнатися про навчальний і формаціний процеси майбутніх священників.
Префект семінарії - отець Іван ГЛОВА представив працівникам історію семінарії, розповів про семінарійний храм, про іконостас і розписи цього храму, про богослужіння, які там відбуваються. Також, отець Іван, ознайомив гостей із розпорядком дня у духовному закладі. Брати-семінаристи, які належать до семінарійного Центру пенітенціарного капеланства розповіли про дозвілля студентів семінарії.
Працівникам установи вдалося почути спів хору Львівської духовної семінарії, познайомитися з працею різних спільнот, братств і організацій, які діють у духовній семінарії. Відвідали семінарійну бібліотеку і редакцію семінарійного часопису "Пізнай Правду". Цікавинкою було те, що брати-семінаристи активно займаються різними видами спорту, виконують фізичну працю, багато моляться і навчаються, а поза тим ведуть активну працю серед різних верств суспільства.
Завершилася екскурсія для працівників спільною трапезою у патріаршому домі.
(Неділя про Блудного сина 3 березня 2024 року)
Високопреосвященним та Преосвященним Владикам, преподобним братам і сестрам у монашестві, священникам і вірним УГКЦ
Улюблені у Христі!
У цей день в’язничного душпастирства, який Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ призначив, щоб в особливий спосіб згадати про в’язнів, я хотів би розважити над тим, що означає заклик Апостола Павла: пам’ятати про в’язнів, немов ми самі були разом з ними у кайданах (До євреїв. 13.3). Перед усім я повторюю це прохання, щоб ми пам’ятали про наших братів і сестер, про тисячі в'язнів війни, які потрапили у лабети до злочинного ворога і переживають повсякденний досвід катувань, принижень і вмирання, але також і надії. Вони потребують повсякденних змагань для їхнього порятунку, а понад усе – молитви.
У світі ми часто стаємо в’язнями гріха, аж доки Господь наш Ісус розірве наші пута ціною Своїх великих страждань і крові, пролитої за нас на Хресті. Поряд з такими в’язницями гріха багато хто є фізично ув’язнений, замкнений у справжніх в’язницях, за ґратами та огорожами з колючого дроту. Незалежно від того, чи вчинив ув’язнений злочин, чи був несправедливо покараний, він часто стає жертвою гіркоти та гніву, самотності, страху й відчаю серед інших руйнівних емоцій. А ті, хто потурає злу, також нападають на них та деморалізують їх, залишаючи їх без надії на порятунок чи навіть виживання. Це населення, про яке легко забути. Але навіть злочинець не втрачає гідності як особи, як члена людської родини через те, що він вчинив злочин. Бог шукає й чекає його, як отець на повернення блудного сина.
Деякі в’язні змушені жити у екстремальних обставинах насильства, байдужості, егоїзму, відчуження і забуття. Така дійсність спричиняє крихкість суспільства. Боже Світло має велику силу сяяти навіть у їхній темряві. І вони не забуті Господом! Бог дивиться на тих, хто перебуває у в’язниці, як на Своїх улюблених синів і дочок, сотворених на божі образ і подобу, що мають вічне життя, які можуть бути врятовані та піднесені через Спокуту Ісуса Христа. Для Нього кожна людина унікальна, як син, який був мертвий й ожив (Лк. 15.24).
Дорогі браття і сестри, навіть якщо ви не відчуваєте особистого покликання виконувати таке складне служіння відвідувати в’язнів або листуватися з ними, або підтримувати їхні життєві потреби, ви все одно можете зробити щось дуже важливе: добровільно прийняти на себе зобов’язання молитися за тих, хто перебуває у в’язниці і хто так потребує Христа. За свідченням наших капеланів, багато запеклих, недосяжних злочинців пережили надприродну переміну, пізнавши світло і любов Христа. Самі в’язні визнають, що диво навернення сталося в їхньому житті завдяки християнам, які заступалися за них у молитві. Що спонукає злих людей змінюватися? За свідченням колись засуджених злочинців, ця зміна є сила Божого Слова та товариство справді побожних людей. Часто просімо для них заступництва Богородиці і усіх святих.
†Михаїл
*Відповідно до постанови п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ (Чортків, 13-14 липня 2010 року Божого) було прийнято рішення в Неділю Про Блудного Сина присвячувати особливу увагу душпастирській опіці в’язнів.
3 січня разом із сестрами мирянського Чину Св. Василія Великого відвідали засуджених жінок з різдвяною колядою. Нехай Новонароджений Спаситель обіймає своєю любов'ю серце кожного в'язня!
