Ця спортивна подія намічалася вже давно. Проте всередині її було щось більше, ніж лише змагання на витривалість, точність передач та ударів по воротах. На трибунах серед вболівальників знаходилися і вихованці, і семінаристи, і волонтери пенітенціарного душпастирства УГКЦ. Це була щира нагода для спілкування молоді.
Після зустрічі залишилася память про тепле потискання рук, яким обмінялися гравці усіх команд.
Матч, як і весь візит, проходив у доброзичливій атмосфері. Прилуцькі хлопці були привітними і толерантними до гостей, в чому немає нічого дивного, адже вони відчувають гостру потребу в людяному й щирому спілкуванні. Поїздка примусила усіх учасників замислитися над долями хлопців, які змінилися через таргедії у сім'ях, безглузді та гарячкові вчинки, особливості вітчизняного судочинства тощо. Та найгірше те, що навіть спокутувавши колишні провини, ці молоді люди наражаються на нерозуміння – їх не сприймають як нормальних членів суспільства, з ними не бажають мати справи працедавці. Тому дуже важливо уподібнитися Богові у милосерді, не осуджувати тих, хто опинився за гратами, а намагатися їх зрозуміти, співпереживати з ними та молитися за них. Закликаємо усіх людей доброї волі бути небайдужими до хлопців, які перебувають у Прилуцькій виховній колонії та до тисяч їхніх товаришів по нещастю, і допомагати – посмішкою, добрим словом, молитвою. Також закликаємо за можливості брати участь в подібного роду заходах і відвідувати ув’язнених.
Бр. Олег Карпенко
1. Березюк Григорій,
2. Карпенко Олег,
3. Смірнов Ярослав,
4. Синовіцький Сергій,
5. Денькович Ростислав,
6. Драгомерецький Василь,
7. Підтілов Сергій,
8. Гридковець Роман,
9. Кондера Ярослав,
10. Дорчак Андрій,
11. Пшеничний Тарас,
12. Петрашик Ольга,
13. Возняк Василь,
14. священик Роман Пушка,
15. священик Василь Поточняк,
16. священик Костянтин Пантелей.
Немає коментарів:
Дописати коментар