
Найперше ми зустрілися з начальником установи Оленою Валентинівною, яка добре знає служіння Карітас для жінок і висловила свою подяку. За її дозволом ми переступили тюремні мури і побачили доглянуте подвір’я, багато зелені і дерев, розписані стіни живописом, вражала чистота.
Наша зустріч з сестрами була радісною. Багато із них дізнавшись, що ми з Аскольдової Могили дякували за підтримку. Дехто нагадував, що давно не було від нас відповіді, просили допомоги. Всі раділи зустрічі і відбулось довге спілкування в актовому залі.
Звернулась до мене сестра Олена. Їй 55 років, пенсіонерка, але пенсії не отримує, залишився старший син але і йому важко вижити. «Я вмію вишивати, оскільки займалась народними промислами. Допоможіть мені тканиною і нитками і я зможу вишивати рушники. Мені ще перебувати в цих стінах 4 роки, хворію, в мене гіпертонія 2 ступеня, дуже потребую окуляри +2 .» Вона нічого не просить, просто хоче творити, щоб так випросити прощення у Господа. Прошу будьте милосердні до цієї жінки, підтримайте її.
Дуже радісно ми зустрілись з Яною, ніби давні знайомі. Вона багато малює для нас. Просить допомоги вже на волі, бо близьке звільнення і боїться повертатись до свого міста, до старих друзів. Каже - «Боюсь знову повернутись до минулого, дуже слабка воля, щоб протистояти злу. Допоможіть мені утвердити себе, як художницю, я була б корисною при монастирі жіночому, при церкві».
До нас ще звернулась сестри: Любов, Світлана, Ірина – вони потребують:
Металеві горнятка
Кипятильник
Миючі засоби
Гігієна
Продукти харчування.
Також передали два рецепти, є потреба інгалятора.
Дорогою до Києва молився за сестер і за тих хто страждав від них і просив Божої милості.
На очах журба сивіє –
Сам Ісус у мене за столом.
Сам Ісус. Присів спочити.
Путь безмірний він пройшов.
І схилився біль обмити.
Немає коментарів:
Дописати коментар