Шукати в цьому блозі

четвер, 22 березня 2018 р.

Звіт правозахисних організацій щодо в'язнів на окупованій території

Становище осіб, які перебували та продовжують перебувати в установах виконання покарань та в місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях в Донецькій та Луганській областях, Криму.

Згідно з інформацією Державної пенітенціарної служби України, у грудні 2014 28 установ для відбування покарань залишились на території, що тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областях. Близько 16,2 тисяч громадян перебували в цих установах.

Щодо Криму – було виявлено випадки масового переведення засуджених з півострова до установ, які розташовані на території Російської Федерації. З відкритих джерел відомо, що це не менше ніж 2200 осіб, (остання відома інформація за травень 2016 з 16 виправних установ РФ). На даний час постійно проводяться затримання та притягнення до відповідальності за рішенням незаконно створених судів на території Криму.

Становище засуджених, які перебувають в місцях несвободи на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей
Від початку бойових дій на сході України проблеми осіб, які перебували в пенітенціарних установах на тимчасово окупованій території, були і залишаються невирішеними.
Згідно з інформацією, оприлюдненою на сайті Державної пенітенціарної служби України (http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/757958) у грудні 2014 р, у зв’язку з військовою агресією проти України у її східних регіонах частина установ виконання покарань залишились на території, що тимчасово непідконтрольна державній владі, а саме:
 - 14 установ в Донецькій області, у яких утримувалось 9,7 тис. осіб;
 - 14 установ в Луганській області, у яких утримувалось 6,5 тис. осіб.
Разом це складає 16,2 тис. осіб.
14 листопада 2014 року Указом Президента України уведено у дію рішення Ради національної безпеки та оборони (далі - РНБО) про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях.
Рішення РНБО містило доручення Міністерству юстиції України, щодо вжиття заходів для забезпечення переміщення органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України, засуджених та осіб узятих під варту з зони проведення АТО в інші регіони країни, а також внесення пропозиції щодо амністії осіб, які відбувають покарання в цих установах і засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості.
Можливим стало переміщення на підконтрольну уряду територію, окрім засуджених Червонопартизанської жіночої колонії № 68 в Луганській області (були переміщені в 2014 році до Качанівської колонії, м. Харків), лише 186  засуджених та осіб узятих під варту з Донецької області, і жодного засудженого не було переведено з Луганської області.

Проблемні питання, які виникають у зв’язку з перебуванням засуджених державою Україна осіб на тимчасово окупованих територіях, є наступними:
1. Статус осіб, які «відбувають покарання» на тимчасово окупованій  території.
Відсутність правових підстав для утримання осіб в місцях несвободи на тимчасово непідконтрольних територіях тягне за собою низку неврегульованих питань, які стосуються обґрунтування утримання, підстав та умов звільнення, у тому числі умовно-дострокового звільнення згідно з рішеннями судів так званих “ДНР” і “ЛНР”.
2. Зміна режиму утримання
Багатьом засудженим після літа 2014 року були замінені статті, відповідно до яких здійснюється відбування покарання та визначається режим утримання, що негативно вплинуло на таких осіб (в Донецькій області).
3. Питання фізичної безпеки
Окремі колонії опинились в епіцентрі бойових дій, в результаті чого особи, які в них перебували, потрапляли під обстріли, серед них були поранені та вбиті. Є також свідчення про використання засуджених в якості «живого щита». Інформація щодо розслідування та покарання винних у загибелі та пораненні засуджених осіб внаслідок військових дій відсутня.
4. Умови утримання в місцях несвободи
Забезпечення належних безпечних та задовільних умов утримання (вода, опалення, харчування, медичне обслуговування).
4. Дотримання права на сімейне та приватне життя
Можливість контактувати з рідними та близькими, перебувати під час відбування покарання в межах досяжності.
5. Застосування національного законодавства
Неможливість застосування до осіб, які перебувають у місцях несвободи на тимчасово непідконтрольних територіях, кримінально-процесуальних дій в національному правовому полі, в тому числі амністії, умовно-дострокового звільнення, звільнення зі станом здоров’я, “Закону Савченко” до моменту фактичного переміщення особи на підконтрольну територію. Фактично, зараз в колоніях на тимчасово окупованій території знаходиться багато осіб, у яких є ухвали українських судів про їх звільнення. Згідно з українським законодавством, вони вже не являються засудженими, але їх продовжують утримувати під вартою. Тобто вони являються заручниками, але про це ніхто не говорить.
6. Переведення осіб
Порядок та механізм повернення осіб, що були засуджені іменем України, під юрисдикцію de facto України.
7. Забезпечення документами
Забезпечення осіб, які звільнились з місць несвободи на тимчасово окупованій території, належними документами (паспорт, ідентифікаційний код та  інші документи).
8. Статус після переведення
Зарахування строку відбування покарання після переміщення з місць несвободи та визначення подальшого статусу.
9. Ресоціалізація
Питання ресоціалізації і контролю за цим процесом з боку державних органів. Засуджені, яких було звільнено умовно-достроково згідно з законодавствами так званих Л/ДНР, часто бояться приїжджати на підконтрольну Україні територію.
10. Розгляд справ щодо осіб, які були поміщені до місць несвободи вже на непідконтрольних українському уряду територіях
Слід врегулювати проведення досудового та судового розгляду справ щодо осіб, які були затримані та засуджені незаконними інституціями так званих “ДНР” і “ЛНР”.

В пенітенціарних закладах на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей, за свідченням осіб, які відбували покарання, та рідних осіб, які продовжують відбувати там покарання, зустрічаються наступні факти порушень прав засуджених осіб.
1.    Застосування примусової праці, безоплатної праці (на відміну від ситуації в пенітенціарних закладах на підконтрольній території), примус до понаднормової праці (зафіксований факт про роботу з 7.00 до 24.00).
2. Неналежне та незадовільне харчування засуджених, найскладніша ситуація була в період активних обстрілів.
3. Відсутність медичного забезпечення засуджених, найскладніша ситуація була в період активних обстрілів (зафіксовано смерть двох поранених через ненадання  своєчасної медичної допомоги). Дуже складна ситуація у засуджених з хронічними захворюваннями. (задокументовано випадки коли хворі не отримують належну медичну допомогу і рідні не мають змоги передавати на непідконтрольну територію ліки, через це стан здоров’я засуджених значно погіршився).
4. Переслідування за “проукраїнську” позицію (є свідчення про випадок, коли засудженому зламали щелепу за виконання гімну України, а також про випадок, коли засуджений більше трьох місяців утримувався у штрафному ізоляторі, це значно вплинуло на його психічне здоров’я ).
5. Відсутність механізму та фактичної можливості у переважної кількості осіб, які перебувають у місцях несвободи, щодо подачі клопотання про переведення на підконтрольну територію України для подальшого відбування покарання (не прийняття заяви, не реєстрація, відсутність руху в подальші інстанції).
6. Погрози за клопотання про переведення для відбування покарання на підконтрольну територію.
7. Позбавлення можливості контактів з рідними.
8. Відмова від переведення осіб, місцем реєстрації яких є Донецька та Луганська області, громадян Російської Федерації ( Донецька область).
9. Відмова від  фактичного звільнення осіб, які були звільнені відповідним рішенням національного суду України. Зафіксовано випадки відмови у звільненні засудженої особи згідно з рішеннями суду про звільнення в порядку амністії,  випадки відмови у звільненні засудженого внаслідок  скасування вироку українським судом, ухвал українських судів про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку один день за два.
10. Задокументовані випадки регулярного побиття засуджених, які утримуються на тимчасово окупованій території в Луганській області невідомими особами в військовій формі у балаклавах (є свідчення отримання засудженими тяжких травм після приїзду в колонію цих осіб )
11. Недалеко від колоній часто здійснюються обстріли, тим самим наражаючи засуджених на потрапляння під стрільбу у відповідь (такі факти зафіксовано і в Донецькій, і в Луганських областях).


Особливості становища засуджених в Криму

Проблематика становища осіб в установах виконання покарань та в місцях несвободи в Криму є схожою з ситуацією на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а саме:
      -   не надання медичної допомоги або надання не кваліфікованої медичної допомоги, що призводить до смертей,

       -   надзвичайно незадовільні умови тримання (погане харчування, відсутність вентиляції, неприйнятний температурний режим в камерах, відсутність належної кількості прогулянок, погані санітарні умови тощо),

-          преповненість установ виконання покарань (засуджені сплять по черзі)

-          примушення до фізичної праці

Проте, в контексті даного питання необхідно відмітити і “особливі” аспекти становища таких осіб на території окупованого Криму.

1.Примусове набуття громадянства Російської Федерації. Зафіксовані випадки, коли відбувається знищення документів, що посвідчують особу громадянина України і видача “російських” паспортів. У деяких випадках зафіксовано застосування до ув'язнених тиск у вигляді застосування заходів дисциплінарного впливу та інших форм покарання для з метою примушування для отримання громадянства РФ.У свою чергу, це ускладнює процедуру повернення на  підконтрольну територію України та наступне відновлення документів, враховуючи необхідність проходження ідентифікації особи в управліннях Державної міграційної служби України.

2. Засуджених переводять на територію Російської Федерації. З відкритих джерел відомо, що це приблизно 2200 осіб. Виявлено випадки масового переведення засуджених з Криму до інших установ виконання покарань. Така ситуація зумовлена  різницею в класифікації установ, відсутністю закладів примусового лікування в системі установ виконання покарань в РФ та закладів для жінок і неповнолітніх тощо. Таке переведення застосовується як “покарання” за відмову від громадянства РФ. Зафіксовані випадки, коли ув'язнених проти волі та незважаючи на  протести (наприклад,  голодування та умисне нанесення шкоди здоров’ю), було переведено до установ виконання покарань РФ.

3. Відсутній механізм повернення засуджених на підконтрольну  частину України та будь-якого регулювання їх статусу. Стосовно засуджених та установ несвободи починалася проводитися робота на законодавчому рівні щодо непідконтрольної частини Донецької та Луганської областей (наприклад, Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875 про переміщення установ, проект закону про врегулювання статусу засуджених), а тимчасово окупована територія залишилася поза увагою.

4. Політично вмотивовані незаконні затримання та притягнення до відповідальності за рішенням незаконно створених судів на території АР Крим. На даний час відомо про 35 засуджених (у тому числі кримських татар) у справах “Хізб ут тахрір” – організація заборонена в РФ та визнана терористичною,  “Справа Умерова, Семени, Кадирова – за звинуваченням за заклики до порушення територіальної цілісності РФ та сепаратизм, “Справа диверсантів” – звинувачення у вчинення терористичних актів, “Справа 26 лютого”, “Справа Сенцова і Кольченко” та інші. Останнім часом спостерігається тенденція, коли осіб, які відбувають покарання за загальнокримінальні злочини притягають до відповідальності за “політичні злочини”.

5. Застосування тортур та катування до осіб, які відбувають покарання та тих, що затримуються з метою отримання зізнання. За результатами дослідження ООН “Ситуація з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)” зафіксовано, окрім іншого, випадки незаконного затримання, застосування фізичного та психологічного насилля, погрози та залякування рідних затриманих, недопуск захисників.

6. Перегляд кримінальних справ та повторна кваліфікація дій.  Вироки, які були прийняті до початку окупації переглядалися “судовими установами” на території Криму з метою приведення їх у відповідність до законодавства РФ. На практиці це призводить до збільшення строку відбування покарання (є випадки призначення пожиттєвого відбування) та проблем з врегулюванням статусу таких осіб, після їх звільнення.

7.  Застосування досудового арешту (тримання під вартою) як основного запобіжного заходу без обмеження терміну, навіть при малозначних справах. Зважаючи на тривалий термін розгляду справ тривалість такого арешту триває близько 2 років.


Аналітична довідка була підготовлена ГО Донбас СОС, Харківською правозахисною групою та ГО Крим СОС та підтримана низкою інших ГО:
ЛОПЦ Альтернатива, УГСПЛ, Центр громадянських свобод, Громадський комітет захисту прав людини, Медійна ініціатива за права людини, ГО 'Бахмат', ГО 'Мирний берег'.

Немає коментарів:

Дописати коментар