Тези доповіді ієрея Костянтина на ІI Міжнародній науково-практичній конференції «Державно-конфесійна взаємодія у соціальній роботі»

ІI Міжнародна науково-практична конференція «Державно-конфесійна взаємодія у соціальній роботі»

23-24 травня 2013 р. у м. Херсон

Херсонський  державний університет.

 Соціальний вимір душпастирського служіння Церкви у пенiтенцiарних закладах

 «Покарання – це не тільки захист громадського порядку і запорука безпеки людей, а й знаряддя виправлення злочинця – виправлення, яке набуває моральної цінності спокути, коли винуватець добровільно приймає покарання.»

(Катехизм Церкви, 2266.)

Нещодавно помер ієрарх, що мав унікальний підхід до в'язнів. Свою доповідь присвячую пам'яті спочилого Архиєрея Миколая Сімкайла, що в імені Синоду УГКЦ координував розвиток стратегії соціального служіння нашої церкви.
 

В УГКЦ 2013 рік проголошено Роком Соціального служіння (Дияконії). Співпраця Церкви і держави будується на перетині двох важливих понять, які є синонімічними! І - Літургія (грец. λειτουργία — «служіння», «народна, спільна справа»). ІІ - Республіка (від лат. res publica — справа народу, спільноти). Служіння священиків і волонтерів у тюрмах відбувається на засадах соціального партнерства Церкви і держави. Кримінальні злочини стаються через причини, закорінені у суспільному житті людей. Але, передусім, усякий злочин − гріх та брак моральної взаємовідповідальності. У світі понад 10 млн. в’язнів. Україна на 11 місці за абсолютною кількістю позбавлених волі у світі та на 2 місці в Європі. Місія Церкви щодо в’язнів має на меті впливати на найбільші глибини людської особистості у пошуках насичення живої віри та щирого покаяння, впорядкованого життя та особистої зустрічі з Богом.

Для нас є спонукою і прикладом вчинок Вселенського Архиєрея. У пригороді Риму Папа відвідав римську в’язницю Casal del Marmo, де відбувають покарання малолітні порушники закону. 28 березня 2013 року у перший тиждень понтифікату Святіший Отець Франциск відправив Літургію Великого Четверга разом з ув’язненими неповнолітніми.

В’язниця  - місце відчуження

• Позбавлення волі – міра гніву, що ставить працівників пенітенціарних установ у конфронтацію із засудженими.

• Реадаптація покараної за злочин особи – неможлива в обставинах відчуження соціуму.

• Церква допомагає суспільству подолати відчуження. Справедливість і милосердя – основа виправлення особи.

• Душпастирство у в'язниці несе завжди персональний характер.

Місія церкви у в’язниці

«Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах»

(До євреїв 13:3)

• Тюремні капелани здійснюють материнську опіку Церкви над її позбавленими волі дітьми.

• Голосять Євангеліє для тих, хто шукає Бога.

• Координують служіння милосердя.

 

Релігійна опіка в установах позбавлення волі  має потрійну мету:

1 - суто релігійне служіння,

2 − соціальне, 

3 − правове.

Українська Міжконфесійна Християнська Місія «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» обєднує 12 Церков. Саме в’язничне служіння є великою нагодою для наближення Церков у спільному свідченні Христа. Воно здійснюється в атмосфері братнього співслужіння з представниками християнських Церков і деномінацій. Кожна церква Місії служить своїм, характерним їй даром.

Пенітенціарне Душпастирство УГКЦ опікується персоналом ДПтС, приносить в’язням  дотик Христа, звіщає Євангеліє пригніченим, дбає про освячення душ, уділяє Святі Тайни, будує каплиці і храми, підтримує дітей в’язнів, веде службу листування, проводить реколекції, переймає досвід через участь у міжконфесійній співпраці, належить до міжнародного капеланського грона. 

Образотворче мистецтво – універсальний спосіб спілкування. Триває підготовка до проведення у серпні 2013 року конкурсу образотворчого мистецтва в’язнів «Переображення Господньою Любов’ю». Атмосфера цього конкурсу дуже відкрита і створює умови для спілкування з учасниками у процесі підготовки, під час експозицій та після події. Через образотворче мистецтво відбувається найбільш людяний діалог та широке залучення усіх нас як членів громадянського суспільства для подолання мурів відчуження і для глибокого порозуміння. Ми матимемо можливість побачити картини. Наші відгуки потраплять до авторів. Такі події здатні змінити суспільство на краще, починаючи від нас самих.

Мета виставки – посприяти кращій суспільній комунікації та процесу реінтеграції наших співгромадян, що опинилися у місцях позбавлення волі, а також при цій нагоді познайомити широкий загал із плодами співробітництва Церкви з Державною пенітенціарною службою України у справі їхнього повернення до суспільства.