25 червня 2011 року на території Національного державного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», що на околицях Києва, за участю представників силових структур відбулася поминальна служба на відзначення Всеукраїнського дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни та сталінського й нацистського тоталітарних режимів.
Панахиду на місці масового поховання понад сотні тисяч убієнних відслужили Владика Михайло (Колтун), керівник Департаменту Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України, спільно з Владикою Йосифом (Міляном), Єпископом-помічником Київської архиєпархії. У молитві взяли участь військові Київського гарнізону, капелани – о. Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту, о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України, разом з представником від Пенітенціарної служби України Ольгою Солов'ян, інспектором Відділу організації діяльності виховних колоній та ресоціалізації засуджених жінок, о. Дам’ян Габорій, військовий капелан Київського гарнізону, а також о. Олег Панчиняк та Олександр Мельник, референт Департаменту душпастирства силових структур України.
Це місце прийняло останки невинних жертв, закатованих більшовицьким режимом між 1929 та 1941 роками, тут же полягли оборонці та визволителі Києва від нацистів, а поруч у найближчому лісовому масиві, де містився дарницький концтабір були розстріляні кількадесят тисяч військовополонених та мирних жителів протягом 1941 - 1943 років окупації.
Панахиду на місці масового поховання понад сотні тисяч убієнних відслужили Владика Михайло (Колтун), керівник Департаменту Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України, спільно з Владикою Йосифом (Міляном), Єпископом-помічником Київської архиєпархії. У молитві взяли участь військові Київського гарнізону, капелани – о. Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту, о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України, разом з представником від Пенітенціарної служби України Ольгою Солов'ян, інспектором Відділу організації діяльності виховних колоній та ресоціалізації засуджених жінок, о. Дам’ян Габорій, військовий капелан Київського гарнізону, а також о. Олег Панчиняк та Олександр Мельник, референт Департаменту душпастирства силових структур України.
Це місце прийняло останки невинних жертв, закатованих більшовицьким режимом між 1929 та 1941 роками, тут же полягли оборонці та визволителі Києва від нацистів, а поруч у найближчому лісовому масиві, де містився дарницький концтабір були розстріляні кількадесят тисяч військовополонених та мирних жителів протягом 1941 - 1943 років окупації.
Перед початком Панахиди Владика Михаїл закликав усіх застановитися над долями людей, які загинули у так недалекому минулому, та відзначив гідну подиву незламність їх духу та віри. «Сьогодні ми бачимо тут навколо безліч хрестів і таблиць з іменами невинно убитих людей. Їхня віра, за яку страждали, дає нам гідний приклад мужності. А військові з любові до Батьківщини віддавали найцінніше - життя».
Після Панахиди архиєрей попросив усіх присутніх: священиків, військових та мирян, помолитися «Отче наш», щоб спільно піднести свої прохання до Господа та вшанувати загиблих.
Слід відзначити, що 24 червня, рівно 10 років тому, Биківню відвідав блаженний Папа Римський Іван Павло ІІ і разом з товариством "Меморіал ім. Василя Стуса" (голова – Р. Круцик) молився над могилами захоронених жертв Радянського тоталітарного режиму 30-40-х років. Завдяки відвідинам Папи биківнянська трагедія стала відома у світі, поруч з іншими скорботними місцями масових поховань жертв більшовизму та нацизму.
Після поминальної молитви Владика Йосиф наголосив на важливості приїзду блаженного Папи Івана Павла ІІ. «Ми сьогодні вшановуємо 10-ліття його візиту в Україну, бо і через позицію Папи, як духовного лідера, весь європейський світ дізнався про цю трагедію. Не існує чужого горя – воно зачіпає серце кожного з нас аж донині». Владика наголосив на небайдужості світу до української трагедії та відзначив, що кожен з нас є відповідальним за невинно пролиту кров у цьому світі, а отже ми повинні пам’ятати свою історію і шанувати всіх, хто невинно загинув у часи репресій.
Під час заходів у Биківнянському лісі була онука похованого тут чоловіка, яка коротко розповіла присутнім реальну історію того трагічного часу та поділилася своїми думками з приводу приїзду до України Папи Римського. Зокрема вона сказала, що навернулася до Бога на початку 90-х років, хоч її сім’я не була віруючою. Коли жінка дізналася, що Папа Іван Павло ІІ молився на могилі її дідуся, вона була дуже зворушена, і цей вчинок Римського Архиєрея ще більше привернув її до Бога. Сьогодні вона разом з усіма відзначає 10-ту річницю приїзду Папи в Україну, беручи участь у заходах, присвячених його візиту.
Після Панахиди архиєрей попросив усіх присутніх: священиків, військових та мирян, помолитися «Отче наш», щоб спільно піднести свої прохання до Господа та вшанувати загиблих.
Слід відзначити, що 24 червня, рівно 10 років тому, Биківню відвідав блаженний Папа Римський Іван Павло ІІ і разом з товариством "Меморіал ім. Василя Стуса" (голова – Р. Круцик) молився над могилами захоронених жертв Радянського тоталітарного режиму 30-40-х років. Завдяки відвідинам Папи биківнянська трагедія стала відома у світі, поруч з іншими скорботними місцями масових поховань жертв більшовизму та нацизму.
Після поминальної молитви Владика Йосиф наголосив на важливості приїзду блаженного Папи Івана Павла ІІ. «Ми сьогодні вшановуємо 10-ліття його візиту в Україну, бо і через позицію Папи, як духовного лідера, весь європейський світ дізнався про цю трагедію. Не існує чужого горя – воно зачіпає серце кожного з нас аж донині». Владика наголосив на небайдужості світу до української трагедії та відзначив, що кожен з нас є відповідальним за невинно пролиту кров у цьому світі, а отже ми повинні пам’ятати свою історію і шанувати всіх, хто невинно загинув у часи репресій.
Під час заходів у Биківнянському лісі була онука похованого тут чоловіка, яка коротко розповіла присутнім реальну історію того трагічного часу та поділилася своїми думками з приводу приїзду до України Папи Римського. Зокрема вона сказала, що навернулася до Бога на початку 90-х років, хоч її сім’я не була віруючою. Коли жінка дізналася, що Папа Іван Павло ІІ молився на могилі її дідуся, вона була дуже зворушена, і цей вчинок Римського Архиєрея ще більше привернув її до Бога. Сьогодні вона разом з усіма відзначає 10-ту річницю приїзду Папи в Україну, беручи участь у заходах, присвячених його візиту.
Щира молитва та спільна участь військових у цих заходах відбувається щороку та сприяє формуванню у них необхідних чеснот. Це є запорукою незборимої пам’яті поколінь та недопущення подібної біди у майбутньому. Ми переконані, що з такою свідомістю в українському суспільстві військовослужбовці, правоохоронці та усі представники силових структур України будуть надійною опорою та захистом для громадян нашої країни
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ.
Немає коментарів:
Дописати коментар