18 червня 2013 року в актовій залі Центрального будинку художника відбулася презентація виставки-конкурсу образотворчого мистецтва в'язнів «Переображення Господньою Любов'ю». В рамках заходу було представлено етапи підготовки конкурсу та соціальні аспекти цієї мистецької події. Захід відбувся за сприяння Національної спілки художників України для широкого інформування про майбутню виставку-конкурс та про важливість процесу реінтеграції наших співгромадян, що опинилися у місцях позбавлення волі. Виставка-конкурс відкриється у Києві у Музеї Івана Гончара у серпні 2013 року.
У презентації, яку підготував Департамент Курії УГКЦ з душпастирства у силових структурах України, брали участь представники від Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, Державної пенітенціарної служби, Управління департаменту культури КМДА, діячі мистецтв, професійні юристи, волонтери, журналісти.
Співробітники Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України ієрей Костянтин Пантелей та брат Юрій Йосифович представили усю роботу з підготовки національного конкурсу, яка розпочалася у січні 2013 року і включала взаємодію з центральним апаратом і територіальними підрозділами Державної пенітенціарної служби, листування з в’язнями та співпрацю з волонтерами.
Про важливий соціально-психологічний аспект образотворчого та прикладного мистецтва в роботі з в’язнями, про співпрацю з Церквами розповів Віталій Хведчук, заступник начальника департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи апарату ДПтС України.
З вітальним словом до присутніх виступив Василь Костицький, Голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Комісія у співпраці з Церквами Міжконфесійної місії тюремного служіння провела знакові заходи для сприяння розвитку душпастирської опіки. У своєму слові Василь Костицький зокрема сказав: «Суспільна проблема, яка нас сьогодні зібрала не тільки мистецька, не тільки психологічна, не тільки державна, вона в першу чергу морально-правова. Це вже не перший випадок, коли Місія пробує повертати тих людей, які потрапили в місця позбавлення волі, до суспільного життя. Ця робота називається науковим словом реадаптація, адаптація, а фактично це велике служіння, тому, звичайно, і велика вдячність».
Виступали також відомий художник Борис Єґіазарян, Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв Укарїни, науковий працівник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України, Володимир Телевний, головний спеціаліст Управління департаменту культури КМДА, Член правління Патріаршого товариства Олег Лядик. Ведучою на презентації була журналістка Руслана Данилів.
Виступали також відомий художник Борис Єґіазарян, Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв Укарїни, науковий працівник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України, Володимир Телевний, головний спеціаліст Управління департаменту культури КМДА, Член правління Патріаршого товариства Олег Лядик. Ведучою на презентації була журналістка Руслана Данилів.
З реплік.
Ієрей Костянтин Пантелей:
Через образотворче мистецтво відбувається найбільш людяний діалог громадянського суспільства для подолання мурів відчуження і для щирого порозуміння, – поділився один з організаторів конкурсу в’язничний капелан Костянтин Пантелей, – такі події здатні змінити суспільство накраще, починаючи від нас самих.
Віталій Васильович Хведчук:
Наше завдання, всіх нас, громади – повернути цих людей [ув’язнених – ред.]назад в суспільство. Якщо розглядати, що це повинна робити адміністрація установи – це не зовсім вірна позиція, тому що не завжди адміністрація установи знаходить емоційний,психологічний чи будь-який інший контакт з людиною, яка є в місцях позбавлення волі. І у цьому аспекті дуже важлива діяльність громадських, а особливо релігійних, організацій, які співпрацюють з пенітенціарними установами. Церква протягує руку допомоги людям, які знаходяться в місцях позбавлення волі. Людина відчуває турботу громади…
Наше завдання, всіх нас, громади – повернути цих людей [ув’язнених – ред.]назад в суспільство. Якщо розглядати, що це повинна робити адміністрація установи – це не зовсім вірна позиція, тому що не завжди адміністрація установи знаходить емоційний,психологічний чи будь-який інший контакт з людиною, яка є в місцях позбавлення волі. І у цьому аспекті дуже важлива діяльність громадських, а особливо релігійних, організацій, які співпрацюють з пенітенціарними установами. Церква протягує руку допомоги людям, які знаходяться в місцях позбавлення волі. Людина відчуває турботу громади…
Надо сказать, что государство очень мало делает. Я бы сказал, что невыносимо безразличие общества ... Я думаю, что большое одолжение для нас, что люди из тюрьмы отдают свои работы, чтобы мы тут видели, как может душа человека творить вот так, это своеобразный месседж, который идет из тюрьмы в свободное общество. И надо к этому очень серьезно относиться. Я думаю и надеюсь, что очень много людей откликнутся и проявят свое небезразличие к судьбам, которые, к сожалению, находятся в условиях, при которых настоящее очень тяжелое, а будущее - более чем неопределенное, особенно, если учесть сегодняшнее состояние нашего общества и государства. Самое сложное - это индивидум, личность и общество. Взаимоотношение. Я был в тюрьме. Небольшой срок. И скажу, что не так страшен срок, как страшна неопределенность.
Юрій Йосифович:
На кожний лист в'язням, що зголосилися на конкурс, ми намагаємося відповідати скоро. Ми побачили, що це живі люди, які знаходяться у великій духовній потребі. Над усе у потребі людського розуміння. Коли подивитися на об'єм роботи для підготовки виставки, то це поле неоране. Нам вдається лише невеликий об'єм. Допомагають волонтери... Ми задумали усі етапи конкурсу так, щоб відбувався живий діалог. Навіть відгуки на прислані роботи будуть нашим важливим жестом для в'язнів, щоб вони відчули, що ними цікавляться. а не просто зібрали їх роботи, бо вони гарно малюють.
,
Ніна Олександрівна Саєнко:
Це має проростати крізь серця і душі цих людей, які бачать, що до них виявляється увага і зацікавленість. І я сподіваюсь, що такою справою ми більшою чи меншою мірою зможемо пробудити у цих людей бажання жити, вийти на волю, працювати, бути повноцінними людьми, бути чесними людьми, проявити себе… Дай Боже цьому руху більших результатів, щоб більше спасти душ і вивести їх на вірний шлях.
Володимир Телевний:
Проблема дітей, кинутих дітей, дітей, які потрапляють за ґрати, вона суттєва і актуальна. Треба проводити профілактичну роботу з дітьми з раннього віку. І якщо з дитинства не займатися цими дітьми, то справи не буде. Але іноді держава байдуже ставиться до цієї проблеми. Я 43 роки в освіті, 43 роки товчеться ця проблема, але особливих зрушень немає.
Організатори виставки-конкурсу:
Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви
Благодійний Фонд «Карітас-Київ»,
Державна пенітенціарна служба України,
Фонд Андрея Шептицького,
Національна Спілка художників України,
Музей Івана Гончара
Немає коментарів:
Дописати коментар