Право на надію для засуджених на довічно, точка зору капелана

10 лютого 2022 року у приміщенні Українського кризового медіа-центру відбувалася спільна прес-конференція Харківської правозахисної групи та представників Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій.

У виступі з приводу публікації нового дослідження «Довічне ув’язнення: європейські стандарти та українська практика» взяв участь представник Душпастрської ради при міністерстві юстиції України священик Костянтин Пантелей.

«На моє переконання, яке сформувалося через багатолітню практику душпастирської опіки у пенітенціарній системі, засуджені на довічно, повинні отримати право на надію, як це є у цивілізованому світі, – стверджує о. Костянтин, – Для цього у законодавстві України необхідно створити перспективу на помилування після відбуття в’язнем певного терміну. Така перспектива включає можливість заміни довічного ув’язнення м’якішою мірою покарання та умовно-дострокового звільнення.»

«Окрім того, – зазначив священик, для в’язнів, що були засуджені відповідно до кримінально-процесуального права 1961 року, існує потреба оскаржувати неправосудні вироки і добиватися перегляду справ, коли єдиним доказом їхньої провини служили власні свідчення засуджених проти себе.»

Таке твердження капелана не суперечить принципу, що пенітенціарне душпастирство повинно бути особливо пильним, щоб не перетворити християнську любов до в'язнів на атаку законного правосуддя чи байдужість до злочинної поведінки та ситуації жертв злочинів.

Число довічників зростає. «Покращення» статистики щодо кількості засуджених на довічно була пов'язана із російською воєнною інтервенцією, анексією Криму й частковою окупацією території України Донецької і Луганської областей, де відбували покарання близько 400 довічників. З цим зростає і потреба адекватного ставлення до громадян, які відбувають таке покарання, вдосконалення законодавства відносно можливостей оскарження неправосудних вироків, соціально-психологічна праця, душпастирство тощо. Пенітенціарні установи не забезпечені належною кількістю спеціально приготовлених для цього соціальних приміщень. При здійсненні планувань пенітенціарних установ і бюджету Міністерства юстиції необхідно розрахувати кошти на ці потреби.

9 червня 2021 року Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, у часі головування у Всеукраїнській раді Церков і релігійних організацій, підписав Звернення ВРЦіРО щодо розв’язання проблеми невинно засуджених.

17 березня 2021 року в Укрінформ учасники Круглого столу з циклу «Становлення справедливості в Україні», солідарно висловились про необхідність створення правових підстав щодо  виправлення судових помилок.

3 березня 2021 року у першому читанні було прийнято Проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, яким передбачається можливість умовно-дострокового звільнення довічно-засуджених.

Експерти Харківської правозахисної групи предсавили у дослідженні щодо різних аспектів довічного ув’язнення в Україні: 

• умови утримання; 
• відсутність правових можливостей перегляду справи, навіть якщо докази провини дуже сумнівні; 
• уривки з інтерв’ю із засудженими довічно; 
• переклад пілотного рішення Європейського суду з прав людини Пєтухов проти України № 2, яким визнано відсутність реальної можливості умовно-дострокового звільнення для осіб, довічно позбавлених волі, порушенням статті 3 Конвенції та системною проблемою в Україні;
• рішення вищих національних інстанцій відносно можливості умовно-дострокового звільнення позбавлених волі довічно;
• анонімне опитування засуджених довічно, яке з’ясувало, що переважна більшість осіб засуджених за радянським процесуальним законом в редакції 1961 року за першою інстанцією обласним судом і не мали права на оскарження вироку в апеляційному порядку.

Спікерами на презентації дослідження були Євген Захаров директор Харківської правозахисної групи; священик Костянтин Пантелей, керівник Відділу ПК Української Греко-Католицької Церкви з душпастирства в пенітенціарній системі України; пастор Юрій Кулакевич, директор Департаменту зовнішніх зв'язків Української Церкви Християн Віри Євангельської; Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи.

Довідка

23 жовтня 2014 року у Римі Святіший Папа Франциск зустрічався з делегатами Міжнародної асоціації кримінального права й висловив думку, що довічне ув'язнення є "прихованою стратою". Остаточно кожен засуджений на довічно мусить мати шанс на повернення до суспільства в результаті застосування помилування.

Кримінальний кодекс України передбачає довічне позбавлення волі лише у виняткових випадках за скоєння особливо тяжких злочинів:

• умисне вбивство однієї або кількох осіб, скоєне з особливою жорстокістю;
• зґвалтування малолітньої особи, вчинене повторно;
• скоєння теракту, що призвело до смерті багатьох людей;
• посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що потягло за собою загибель людей чи інші тяжкі наслідки;
• посягання на життя правоохоронців чи журналістів.

Найвищий вид покарання не застосовується:

• до неповнолітніх;
• до осіб старше 65 років;
• до вагітних.

З офіційної статистики ДПТС 2014 - 2015 рр.

Станом на 1 березня 2014 року в установах Державної пенітенціарної служби України трималося 1897 засуджених до покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Станом на вересень 2014 року 1909 осіб відбували покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Станом на 1 травня 2015 року в установах Державної пенітенціарної служби України на контрольованій території держави 1508 осіб відбували покарання у вигляді довічного позбавлення волі;