Вікторія прийняла Святі Таїнства в день П'ятидесятниці.

Свято Трійці для християн дає відчуття якнайдивнішої таємниці. Ми всі такі різні, але взаємно потрібні, і наша відмінність не є тягарем для нас, а радісною поміччю і служінням одне одному у Св. Дусі. Саме у день Зіслання св. Духа це по-новому пережили близько півтисячі в'язнів у Київському слідчому ізоляторі. Неповнолітні, жінки та хворі у лічниці СІЗО. Нелегко серед них бачити ув'язнених жінок, які перебувають тут вже дехто ЧЕТВЕРТИЙ, а дехто і СЬОМИЙ РІК. Їх не випускають, але й не можуть довести провину. А ще - тисячі імен у записочках "За здравіє" і "За упокій". Вичитати їх займе хвилин 40.


Проте у свято сталася радість! Колись цього дня у старовину новопросвіщеним християнам співали древній гімн: "Ви, що в Христа христилися, у Христа зодягнулися! Алилуя!". Приготування тривало від Святої Пасхи. В день П'ятидесятниці Святі Тайни Хрещення, Миропомазання і Євхаристії прийняла Вікторія. Вона очікує народження двійні. Дівчатка, як сказали на УЗІ. Уділив Таїнства ієрей Костянтин. У подарунок Вікторія отримала книгу Св. Томи Кемпійського "Наслідування Христа".


Наприкінці дня вітання зі Святом Трійці отримали також засуджені, що перебувають на лікуванні у Міжобласній лікарні пенітенціарної системи, що в Бучанській виправній колонії. Співробітники установ кожного свята забезпечують супровід, щоб уможливити якнайширше охоплення людей, що знаходяться у великій духовній потребі. Це стало нормою співпраці та моделлю майбутнього забезпечення релігійних прав зсуджених. На тлі великої потреби залишається, нажаль, брак священнослужителів, які в стані приділяти час опіці в'язнями у повсякденні. Це стосується усіх конфесій. Ситуацію має змінити впровадження концепції релігійної опіки, що спирається на ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕЛІГІЙНОЇ СВОБОДИ І ДОПОМОГИ У В'ЯЗНИЦІ.


Усі в'язні потребують наших молитов. Молячись за позбавлених волі, пам'ятаймо також про пенітенціарних службовців, тих, хто постраждав від злочину та членів їх родин.

Взаємодія органів влади з релігійними організаціями у законотворчому процесі з формування пенітенціарної політики.

Максим ВАСІН – виконавчий директор Інституту релігійної свободи, магістр права.

Взаємодія української держави з церквами і релігійними організаціями у сфері духовної опіки засуджених осіб відбувається вже не одне десятиліття. І в цьому наша держава слідує позитивному досвіду розвинутих європейських країн, в яких законодавчо забезпечені механізми реалізації права засуджених осіб на свободу віросповідання та задоволення їх релігійних потреб. Така практика вже багато років успішно розвивається в Німеччині, Франції, Великій Британії, Польщі та інших країнах Європейського Союзу.

При цьому у більшості з них запроваджено інститут капеланства. Він передбачає договірні відносини з релігійними організаціями чи священиками, які виконують роботу з надання душпастирської опіки арештантам або засудженим особам, а також оплату цієї роботи з державного бюджету. Навіть одна й з найбільш секуляризованих країн Європи – Франція – у своїй доктрині позитивної світськості передбачає, що держава гарантує кожному індивіду можливість сповідувати свою релігію. Зокрема, Французька держава, за словами дослідниці Бріджит Бадеван-Годме, дотримується такого принципу: “Якщо індивід знаходиться в державній установі, яку він не може полишити для задоволення своїх релігійних потреб, він повинен мати можливість практикувати свою релігію всередині установи” [1].

Стосовно українських реалій у цьому контексті слід говорити не лише про духовно-виховну роботу релігійних організацій у пенітенціарних закладах, але й також про обов’язок держави забезпечити реалізацію права кожного громадянина на свободу віросповідання, гарантовану статтею 35 Конституції України, в тому числі в умовах попереднього утримання та відбування покарання.

Задля того щоб розробити правові механізми реалізації цього права для осіб, які позбавлені волі, слід налагодити співробітництво органів державної влади, відповідальних за пенітенціарну політику, з церквами і релігійними організаціями як суб’єктами, які безпосередньо задіяні у задоволенні релігійних потреб арештантів чи засуджених. Зацікавлені релігійні організації повинні стати учасниками законотворчого процесу у сфері формування пенітенціарної політики.

Одним із інструментів для побудови такого діалогу та взаємодії могли би стати спеціалізовані робочі групи при парламентському Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Державній пенітенціарній службі та МВС України. До складу таких консультативно-дорадчих органів мали б увійти відповідні фахівці профільних органів державної влади та відповідальні за служіння у тюрмах від конфесій, що входять до складу Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» та Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

При цьому консультаційний “майданчик” при парламентському Комітеті міг би опікуватись питаннями поліпшення законодавства, а дорадчі органи при Державній пенітенціарній службі та МВС України покликані були б опрацьовувати механізми втілення чинного законодавства у практичній площині, зокрема за допомогою підзаконних актів.

Серед цих питань: необхідність законодавчого забезпечення таємниці сповіді; спрощення та скорочення тривалості процедури доступу священників до осіб, які на час слідства перебувають у СІЗО, зокрема за ініціативою ув’язнених; розв’язання практичних питань соціальної адаптації осіб, що відбули покарання; духовна опіка та задоволення релігійних потреб працівників закладів пенітенціарної системи тощо.

Приміром, Державна пенітенціарна служба України 18 травня 2012 року затвердила новий порядок відвідування установ пенітенціарної служби представниками громадських і релігійних організацій та іноземними громадянами. Однак виникає питання: чи приймали участь у розробці цього акту представники релігійних організацій, зокрема учасники Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі»? Варто зауважити, що участь громадськості в формуванні нормативно-правових актів дозволяє врахувати не тільки інтереси держави, але й вирішити практичні аспекти захисту прав та законних інтересів засуджених, зокрема у сфері задоволення їх релігійних потреб.

Досвід української законотворчості свідчить, що за відсутності діалогу органів влади з представниками суб’єктів суспільних відносин, на які безпосередньо поширюються законодавчі новації, призводить до їх низької якості, неврахування практичних реалій та прийняття неефективних правових норм. Тісна співпраця з відповідними інститутами громадянського суспільства, в тому числі тими, які не тільки в теорії знають проблематику пенітенціарної політики, дозволить розвивати конструктивний діалог, спрямований на поліпшення духовно-виховної роботи та забезпечення релігійних потреб у закладах пенітенціарної системи.

З огляду на це, в інтересах самих органів влади, відповідальних за пенітенціарну політику, буде проявити відкритість та на практиці розвивати постійний діалог та співпрацю з церквами і релігійними організаціями, для яких проблематика духовного служіння в місцях позбавлення волі є і їх покликанням, і щоденним душпастирським служінням.

Доповідь підготовлено для Круглого столу на тему «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики», який відбувся 29 травня 2012 року у приміщенні Верховної Ради України.

_______________
1 Государства и религии в Европейском союзе // Под ред. Г.Робберса. – Институт Европы РАН. – М., 2009. – С.617

Інститут релігійної свободи, м.Київ www.irs.in.ua

Представник УГКЦ взяв участь у відзначенні "Дня захисту дітей" у Київському СІЗО.

1 червня 2012 року у Київському слідчому ізоляторі численні гості у супроводі представників медіа відвідали неповнолітніх ув'язнених. Їх вітали з Днем захисту дитини. До дітей завітали представники ДПтС; Релігійної громади Християн Віри Євангельської "Скинія"; Київського міського центру для дітей, сім'ї та молоді; Всеукраїнського громадського центру "Волонтер" та Київського Християнського Благодійного Фонду "Наріжний камінь". Від імені Державної пенітенціарної служби вихованців привітав генерал-майор внутрішньої служби Олександр Сайко. У події брав участь о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.

Принесли подарунки. Підлітки чемно дякують і сором'язливо усміхаються. Увага їх не балує, але дає відчуття приналежності до суспільства. Вони отримали ігри, пазли, предмети особистої гігієни та солодощі від Державної пенітенціарної служби, громадських та релігійних організацій. Окрім того в них з'явилося ще 8 новеньких комп'ютерів для навчання.
 

У Київському слідчому ізоляторі нині перебуває 39 дітей, із них - одна вже осуджена дівчинка. І хоча знаходяться вони тут за цілком дорослі злочини, у більшості з них ще дитячі мрії. Для більшості з них це лише перша точка відліку, попереду їх чекає колонія.

Виключення складає тільки доля засудженої юначки-сироти Марії Гребан, яку Червоноармійський районний суд Житомирської області осудив на три роки й один місяць за крадіжку велосипеда "Україна", оціночна вартість якого складала менше 100 грн. Тепер її чекає менше пів року перебування у Мелітопольській виховній колонії для неповнолітніх юнок, а згодом переведення і відбуття покарання у жіночій виправній установі. Такий абсурдний вердикт здався усім гостям дисонансом на тлі "Дня захисту дітей". Марійка рано посиротіла, жила у хресної, пасла корів, продавала на базарі городину. На місяць могла заробити до 250 грн. Осудили умовно, та за те, що не відмітилася - заарештували й відправили по етапу.

Цей випадок справедливого, але немилосердного вироку став предметом уваги учасників Круглого столу «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики» 29 травня 2012 року. Про нього у своєму виступі розповів о. Костянтин Пантелей. Після офіційного звернення від Пенітенціарного душпастирства УГКЦ Голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець доручив Генеральному прокуророві Віктору Пшонці провести всебічну, повну й об'єктивну перевірку та вжити вичерпних заходів прокурорського реагування з метою захисту прав неповнолітньої.

ДОВІДКА.

Ініціатор відзначення Всесвітнього дня дитини - Генеральна Асамблея ООН у 1954 році.
20 листопада 1959 році Асамблеєю ООН була прийнята Декларація прав дитини, цього ж дня 1989 року - Конвенцію про права дитини.

У вересні 1991 року набула чинності Конвенція ООН про права дитини, згідно з якою держави, що її ратифікували, зобов'язалися забезпечувати права дитини, створювати умови для якнайкращого забезпечення її інтересів. До числа цих країн входить і Україна. В Україні свято встановлено згідно Указу Президента України «Про День захисту дітей» від 30 травня 1998 року № 568/98.

У 2000-му році світові лідери поставили перед собою Цілі розвитку Декларації тисячоліття (ЦРДТ), які включають зобов'язання до 2015 року удвічі зменшити крайню убогість, зупинити розповсюдження ВІЛ/СНІДу і надати загальну початкову освіту. Хоча Цілі в області розвитку призначені для всього людства, вони в основному відносяться до дітей.

Станом на травень 2012 року в органах і установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України перебувають:
1330 неповнолітніх засуджених, які тримаються у 8 виховних колоніях;
662 неповнолітні особи, узяті під варту, - у слідчих ізоляторах;
4433 неповнолітні, засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, перебувають на обліку в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції.
У двох дитячих будинках (Чернігівська і Чорноморська виправні колонії) при виправних колоніях для тримання засуджених жінок виховується 103 дитини у віці до 3 років.

Використані світлини кореспондента ДПтС.