Відбулись введенські відвідини в'язнів.

4 грудня 2015 року протоієрей Костянтин Пантелей разом з волонтером Ганною Онисько привітали неповнолітніх та жінок, які утримуються в Київському слідчому ізоляторі зі святом Ведення Пресвятої Богородиці.

У супроводі співробітників Київського слідчого ізоляторау відвідувачі здійснили обхід жіночого корпусу та корпусу неповнолітніх. Жінок та неповнолітніх ув'язнених протоієрей Костянтин разом з волонтером привітали зі святом Ведення Пресвятої Богородиці та побажали витримки і скорішого повернення до своїх домівок.

Світлини прес-служби ДПтС України.

Стан пенітенціарної системи України на 1 грудня 2015 року.

Як повідомляє Державна пенітенціарна служба України, на окупованій території Донецької та Луганської областей залишилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, що тимчасово не контролюються українською владою. Ще 4 пенітенціарні установи розташовані на території окупованого Криму. На даний час у сфері управління ДПтС України перебувають 148 установ та 622 підрозділи кримінально-виконавчої інспекції. Станом на 1 грудня 2015 року в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, утримувалось 70 417 осіб (статистика не враховує близько 15 тис. осіб, які знаходяться у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями).

З них:

у 12 слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається	16 934 особи
з них на стадії: досудового розслідування	2 012 осіб
судового розгляду (до винесення вироку)	7 095осіб
у 113 кримінально-виконавчих установах  з них:	53 151засуджений
у 7 колоніях максимального рівня безпеки	2 680 осіб
у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених	21 580 осіб
у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених	15 236 осіб
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків	2 029 осіб
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків	644 особи
у 11 колоніях для тримання жінок	2 432 особи
у 4 спеціалізованих лікувальних закладах	1 150 осіб
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО	1 684 особи
у 21 виправному центрі	2 523 особи
у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх)	332 особи

Серед засуджених:
463 особи відбуває покарання у вигляді арешту у 51 арештному
домі, утворених при установах виконання покарань;
1534 особи відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:
8,1 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;
10,6 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі: 5,1 тис. осіб, які
вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;
4,7 тис. осіб – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;
13,4 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;
1,4 тис. осіб – за зґвалтування;
27 осіб - за захоплення заручників;
6,7 тис. осіб – за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.

Також на обліку в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 81 699засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень.

Медичне забезпечення засуджених та осіб, узятих під варту, здійснюють 18відомчих лікарень (8 - туберкульозних, 9 - багатопрофільних; 1 - лікувальний заклад психіатричного профілю) та 114 медичних частин в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 90промисловими, 11 сільськогосподарськими підприємствами установ виконання покарань та 137 майстернями.

При 79 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчається майже 7,0 тис. засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених та осіб, узятих під варту, забезпечують 131загальноосвітній навчальний заклад.

Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечують 37,8 тис. працівників з них:

• вищий середній та старший начсклад –11,8 тис.;
• рядовий та молодший начсклад – 17,7 тис.;
• вільнонаймані працівники – 8,3 тис.

Працівники проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському, Дніпродзержинському та Хмельницькому училищах професійної підготовки персоналу.

Підготовка фахівців для пенітенціарної системи з вищою освітою здійснюється в Національному університеті "Юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого" (навчається на денній формі – 385 студентів та на заочній формі – 245), Інституті кримінально-виконавчої служби (на денній формі – 642 курсанти та на заочній формі – 426 слухачів) і Чернігівській Академії ДПтС України (на денній формі – 495 курсантів та на заочній формі – 210 слухачів).

Державна пенітенціарна служба України

У Києві відбулася презентація книги багаторічного політв’язня радянських таборів Миколи Горбаля «ПОВЕРНЕННЯ».

29 листопада 2015 року у храмі св. Миколая Чудотворця Мирликійського на Аскольдовій могилі відбулася презентація книги українського дисидента, багаторічного політв’язня радянських таборів, письменника Миколи Горбаля «ПОВЕРНЕННЯ» (Харків: «Права людини», 2014).

Микола Горбаль народився 1940 року на Лемківщині. У п’ятирічному віці разом із родиною розділив трагічну долю лемків – переселення з рідної землі. Вертаючись на батьківщину, сім’я оселилася на Тернопільщині. Музикант, композитор, поет, натхненний національно-ренесансовим віянням 1960-х років, так званою «відлигою», Микола Горбаль занурився у творчість: організував інструментальний ансамбль «Сонце», який успішно виконував його твори, відмінні від радянського репертуару, створив поему «Дума», в якій висловив свою тугу за незалежністю і свободою України. За це 1970 року був заарештований органами КДБ та засуджений до 5-ти років ув’язнення і 2-х заслання за статтею «створення та розповсюдження антирадянської літератури». Під час ув’язнення опинився у середовищі колишніх вояків УПА – радянських «зеків»-«двадцятип’ятирічників», а з 1972 року, періоду масових арештів української інтелігенції, став співв’язнем найвідоміших дисидентів – Івана Світличного, Валерія Марченка, Зиновія Антонюка, Семена Глузмана та багатьох інших. У таборі виконував важливу роль переписувача документів – мікроскопічними літерами на невеличких клаптиках паперу копіював вироки, свідчення та спогади радянських політв’язнів, які відтак у вигляді невеличких «капсул» потрапляли на волю – в дисидентський самвидав, на радіостанції «Голос Америки» та радіо «Свобода». Так, через подвиг авторів, переписувачів, передавачів, які за цю діяльність ризикували власною свободою і навіть життям, світ дізнавався про злочини радянської системи проти гідності як окремих людей, так цілих націй.

Незабаром після завершення першого ув’язнення, в 1979 році був заарештований вдруге. На цей раз за сфабрикованим звинуваченням у «спробі згвалтування». За вироком суду (5 років таборів суворого режиму) опинився в одній із найжахливіших кримінальних зон УРСР – с. Новоданилівка Миколаївської обл., де разом із кримінальними злочинцями працював у гранітному кар’єрі. Під час суду оголосив себе членом Української Гельсінської Групи, продовжував писати на волю.

За добу до закінчення терміну другого ув’язення, в 1984 році Миколі Горбалю було оголошене третє звинувачення – «розповсюдження наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський лад». Новий вирок – 8 років у таборі особливо суворого режиму та 3 роки заслання. Слідчі робили спробу схилити в’язня до покаяння і співпраці і тим купити собі свободу, та отримали тверду відмову. Микола Горбаль, як «особливо небезпечний рецидивіст», опинився в с. Кучино Пермської обл., де відбували покарання Василь Стус, Василь Овсієнко, покутник Семен Скалич. Був звільнений 1988 року, у період радянської «перестройки» та «гласності». Загалом відбув у радянських таборах 16 років. 

Художньо-документальний роман «Повернення», який Микола Горбаль написав незадовго до початку Майдану Гідності, − це глибоке осмислення історичної долі української народу в ХХ та на початку ХХІ ст. Автор аналізує трагедію українців, вбачаючи її причини в перебуванні народу в епіцентрі боротьби Добра і Зла. Герої роману – українська інтелігенція: вчителі, митці, науковці, священики. Разом із ними проходимо непростий шлях спокутування народної самозради, очищення від «скверни» чужий ідеологій, стереотипів і культурних нашарувань та повернення до себе, власної сутності. У романі висвітлені містичні передбачення долі України та Української Церкви, їхньої особливої місії в процесі духовного переродження Європи. 

Роман викликає безліч думок і той стан катарсису, який є наслідком глибокого емоційного потрясіння. Кожен читач зуміє знайти тут важливі для себе теми, відкрити незнані для себе сторінки духовної історії українців і певні дороговкази на майбутнє.

Наталя Пуряєва.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.