Семінаристи проходять спецкурс “Пенітенціарне душпастирство”

З 28 січня по 27 лютого 2019 рооку семінаристи VI курсу Львівської духовної семінарії Святого Духа проходять спецкурс “Пенітенціарне душпастирство”. Організатором такого навчання цьогоріч виступив Департамент в’язничного капеланства ЛА УГКЦ. Впродовж 4 тижнів, щопонеділка, семінаристи отримували інформацію потрібну для душпастирського служіння у місцях позбавлення волі. На початку, о.Тарас Мирка – в’язничний капелан, поділився з братами своїм довголітнім досвідом служіння у в’язницях. Пізніше, о.Олег Нестор представив майбутнім душпастирям вчення Церкви щодо служіння у місцях позбавлення волі та розповів про виклики і перспективи цього служіння. Важливим моментом цього курсу було те, що брати-семінаристи мали нагоду відвідати Личаківську виправну колонію № 30. Там семінарійна братія спільно з капеланом о.Олегом Нестором, засудженими та працівниками установи помолилися Божественну Літургію, поспілкувалися з в’язнями, а також спостерігали за побутом колонії. Завершальну лекцію для братів провела Олександра Яворська (працівник ЛВК № 30), під час якої детальніше описала працю в колонії та потребу душпастирів у пеітенціарних закладах як для ув’язнених, так і для персоналу. 

Волонтери соціального проекту "Небо над головами" зустрілися з неповнолітніми

23 лютого 2019 року, за ініціативи автора соціального проекту підтримки неповнолітніх ув'язнених "Небо над головами" Василя Возняка, волонтери з Києва відвідали Прилуцьку виховну колонію. У зустрічі взяв участь місцевий капелан о. Дмитро Горнакевич.

Цього разу серед волонтерів був колишній випускник Прилуцької колонії Владислав. Зустріч відбулась на тему книжки Гері Чепмена «5 мов любові». Волонтерка Софія Сенюта розповіла вихованцям основні ідеї книжки доповнюючи їх прикладами зі свого життя.

«Це дуже важлива тема, - розповів волонтер Марк Федоров, - я думаю вона допоможе вихованцям покращити стосунки з близькими та друзями, а також будувати якісні стосунки у майбутніх сім’ях».

Волонтерка Софія Сенюта розповіла: «Ціла низка різних емоцій супроводжує мене після сьогоднішньої зустрічі. Вони всі такі різні, у всіх своя історія, свої переживання, але для мене є один спільний знаменник який об’єднує їх усіх – бажання любові та людського тепла. Сьогодні я остаточно переконалася у тому що вони ті - котрі так прагнуть уваги, спілкування і доброго слова».

Волонтерка розповіла, що ззовні вони всі вже мужні і дорослі чоловіки, але в душі вони ще досі як маленькі діти, яких спіткала не легка доля, але які потребують і заслуговують на шанс бути щасливими. Волонтери передали почастунки, книжки та світлини з попередніх відвідин вихованцям.

Поїздка відбулася за сприяння і підтримки Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

В Неділю про Блудного Сина Церква молиться за в’язнів.

Звернення до духовенства, монашества і вірних Української Греко-Католицької Церкви з нагоди Дня особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння.

Слава Ісусу Христу!

Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри

Щороку у ці дні, а саме у Неділю про блудного сина, яка підготовляє нас до початку Великого посту, ми застановляємося над покликанням кожного із нас до покаяння. Прикладом великого прощення внаслідок каяття є історія про блудного сина. Тому саме у цю неділю, Неділю про блудного сина, слід звернути особливу увагу на місію Церкви у тюрмах.

            Безпека і захист справедливості є одними із найважливіших функцій, котрі ми покладаємо на державу. Проблеми злочину і покарання завжди були присутні в історії людства. Страх перед суворою карою завжди був важливим чинником, що слугує стриманням для людини, яка хоче скоїти злочин.

            Правопорушення, що загрожують суспільному миру та безпеці, знаходять належну відповідь, коли особа, яка переступила поріг закону, обмежується в свободі й несе заслужене покарання. Повертаючись до історії людства, ми можемо прослідкувати,  що відбулось чимало змін щодо утримання в’язнів, проте в’язниця, навіть з найбільш гуманними умовами, є найтяжчим покаранням.

            Одна з місій Церкви є опіка над ув’язнинеми. Вона полягає у наданні засудженому людяної підтримки та супроводу у дорозі повернення до суспільного життя. Це покликання лягає на плечі в’язничних капеланів та волонтерських ініціатив серед християнських громад. Так, як люблячий батько, у притчі про блудного сина вибіг на зустріч синові, який йшов просити прощення, так і Церква мусить йти до злочинців, щоб вони могли вийти нам на зустріч, зустріч з Христом у покаянні. Людина, яка вчинила беззаконня, швидше стане на дорогу спасіння коли відчує почуття Божої любові до неї. Свідчення цієї любові в’язень отримує через служіння душпастирів і вірних Церкви вже дві тисячі років.

            Через покликаних служити ув’язненим, суспільство має можливість побачити достовірний образ того, як функціонує державна система справедливості, а також які недоліки є у ній. Отримавши цю інформацію ми мусимо завжди чувати над тим, щоб дух і буква закону були дотримані.

            Молимось до Пресвятої Богородиці, яка неустанно слугує у Євангелії, щоб Вона повсякчас допомагала у звершені цієї важливої нашої місії. Щиросердечно закликаю вас молитися й підтримувати капеланів, та їхніх добровільних помічників, які з великою посвятою працюють на духовній ниві ув’язнених. Пам’ятаймо і про усіх, хто покликаний служити народу і державі для дотримання справедливості – про поліцію, суддів, працівників пенітенціарних установ. Усі вони потребують наших молитов, щоб їхнє служіння мало виразний християнських характер, що слугував би прикладом для потребуючих у розкаянні і спасінні, як тілесному, так і духовному.

+ Михаїл (Колтун)
Єпископ Сокальсько-Жовківський, 
керівник Департаменту військового капеланства

Патріаршої курії УГКЦ