ЗВЕРНЕННЯ З НАГОДИ ДНЯ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ДО В'ЯЗНИЧНОГО СЛУЖІННЯ

Високопреосвященним та Преосвященним Владикам,

священикам і вірним в єпархіях УГКЦ

з нагоди Дня особливої уваги до в'язничного служіння

«Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах»

(До євреїв 13:3)

Слава Ісусу Христу!

Місія свідчення живого слова Євангелія поневоленим є покликанням, яке триватиме до кінця віків. 30 років тому, за рік до проголошення суверенної України, священики Української Греко-Католицької Церкви розпочали відновлювати регулярне служіння у в'язницях.  Церква, що пережила тяжкі переслідування, в тому числі і ув'язнення своїх синів і доньок, єпископів і священиків, добре засвідчила себе у тюремних казематах і концентраційних таборах як сповідниця віри. 

Церква не втомлюється закликати своє духовенство і вірних бути світлом для світу. Бути сіллю, щоб берегти від тління людські серця і душі. Берегти від безпам’ятства й несвідомості. Адже можна забути про людей, які перебувають у в'язницях, а  також тих, хто в них працюють. Ми, частково, так і робимо, викреслюючи із своєї пам'яті сам факт існування в'язниць, вибіркового чи імітативного правосуддя. Але викреслена із суспільної уваги в'язниця стає не символом справедливості та верховенства права, а найбільшим самообманом, суть якого в тому, що "вони злі, а ми ні".

Доведеним фактом залишається те, що в'язниця, позбавлена уваги суспільства, перетворюється на місце насилля і злоби, розквіту корупції, нехтування людською гідністю як самих в'язнів так і тих, хто їх охороняє, надуживання владою над людськими долями.

Є чимало ідеологій і доктрин, які намагаються пояснити нам причини існування злочинів у світі. Тільки суспільство без Бога ніколи не матиме достатньої мотивації для того, щоб пам'ятати про в'язнів. Лише Євангеліє стає для нас нагодою заглибитися у причину існування зла та спасенним засобом переміни людського життя, позначеного гріхом.

За два тижні до Великого Посту ми знову застановляємося над покликанням Церкви з приводу  дня особливої уваги до в’язничного служіння. Хочу використати цю нагоду для підбадьорення і заохоти священиків і вірних до місії у в'язницях, також для підтримки капеланів і волонтерів, які спираються на молитовну і матеріальну підтримку вірних.

Святий Дух, що заступається за нас невимовними зітханнями, нехай провадить нас у сповненні милосердного служіння ближнім!

†Михаїл Колтун

Єпископ Сокальсько-Жовківський,

Керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ,

Відділ душпастирства у пенітенціарній системі України

*Відповідно до постанови п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ  (Чортків,  13-14 липня 2010  року Божого) було прийнято рішення в Неділю Про Блудного Сина присвячувати особливу увагу душпастирській опіці в’язнів.

Стан пенітенціарної системи України на 1 лютого 2020 року

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 лютого 2020 року у сфері управління Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває 148 установ. У 27 установах виконання покарань засуджені не тримаються, у зв'язку із здійсненням оптимІзації їх діяльності, а саме: 

виховні колонії - 3;

колонія максимального рівня безпеки -1;

колонія середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених - 5; 

колонія середнього рівня безпеки для вперше засуджених - 3; 

колонія мінімального рівень безпеки із загальними умовами (чоловіки) - 3; колонія мінімального рівень безпеки із загальними умовами (жінки) - 3; 

виправні центри -8; 

лікувальний заклад -1.

В Державній кримінально-виконавчій службі України налічується 182 установи виконання покарань. В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Тоді близько 18 тис. осіб знаходилося у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями. Нема інформації про кількість в'язнів сьогодні.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах станом на 01.02.2020 трималось всього 52566 особи. Зних:

У 17 слідчих ізоляторах та 12 установах виконання покарань, що виконують функцію слідчого ізолятора, з них на стадії:	18919
- досудового розслідування	1976
- судового розгляду (до винесення вироку)	9885
У 92 діючих установах виконання покарань, з них:	33561
у 6 колоніях максимальний рівень безпеки та 1 відповідному секторі (Звичайні жилі приміщення)	1602
у 27 колоніях середнього рівень безпеки для неодноразово засуджених та 1 відповідному секторі	14238
у 24 колоніях середнього рівень безпеки для вперше засуджених	9334
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків та 1 відповідному секторі	1078
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків та 2 відповідних секторах створених при виправних центрах	495
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання жінок та 1 установі виконання покарань	1310
у 3 спеціалізованих лікувальних закладах	510
у 12 лікувальних закладах створених при слідчих Ізоляторах та виправних колоніях	1023
у 14 виправних центрах	1432
У 2 виховних колоніях та 1 відповідному секторі	86

У вигляді довічного позбавлення волі відбуває покарання: чоловіків - 1519 осіб; жінок - 23 особи.

У вигляді позбавлення волі на певний строк чоловіки, яким визначено відбувати покарання у приміщеннях камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки - 427 осіб.

У вигляді арешту відбуває покарання 450 осіб.

Криміногенний склад засуджених (станом на 01.01.2020):
5 153 особи засуджені на строк понад 10 років;
6 555 осіб – за умисне вбивство;
2 862 особи – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;
6 989 осіб – за розбій та грабіж;
11 797 осіб – за крадіжку;
629 осіб – за зґвалтування;
12 осіб – злочини проти основ національної безпеки. 

Взаємодія пенітенціарного душпастирства і Карітас-Україна має ставати більш системною

31 січня 2020 року протоієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України виступив перед директорами локальних центрів служіння Карітас Україна й закликав найближчі 5 років наблизити служіння справедливості (Пенітенціарне душпастирство) і милосердя (Caritas). Маємо бачення цієї спільної дороги служіння. Є чудові приклади вдалих подій та задуми майбутніх.

Взаємодія пенітенціарного душпастирства і Карітас-Україна має ставати більш системною, а не принагідною.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ