Декларація Конференції IPCA-Europe у Києві

Віра у справедливість: з тюремного ув‘язнення до суспільства

IPCA Europe Kyiv Conference
Tue 24th – Fri 27th April 2018

«Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову!» 
(Ісая 1:17)

Декларація Конференції

За останні чотири дні ми, 60 в'язничних капеланів із 16 європейських країн, втішались прийняттям, доброзичливістю й гостинністю наших братів і сестер з українського  в'язничного капеланства. Ми вдячні за запрошення до України та спільне відчуття родини, яким ми збагачувалися та навчалися один від одного.

Після Другої світової війни, Організація Об'єднаних Націй була заснована на трьох основних стовпах: в майбутньому не повинно бути таких страждань; права людини повинні мати силу для кожної людини; і безпека має бути гарантована для всіх народів та кожної людини. Через 73 роки ці стовпи, як видається, знаходяться під загрозою. Ми бачимо страждання в міжнародному масштабі, коли економічні та екологічні катастрофи стають повсякденними подіями поряд з війною у таких країнах, як Сирія, Судан, Ємен та Україна. Катування, повністю засуджене ООН, як відомо, відбуваються у 30% країнах.

Україна є найбільшою країною в Європі, має багату історію. Це ключовий регіон між Сходом і Заходом, і в результаті страждає більше, ніж багато інших, як у минулі століття. Імперії намагалися домінувати над Україною, країною, яка досі перебуває у конфлікті, коли ми зустрічаємося тут 2018 року. Разом з тим, Україна також об'єднує західні та східні традиції, культури та релігії, а також підтримує міжрелігійну доброзичливість. З часу здобуття незалежності у 1991 році народ продовжував боротьбу й розвивав глибше усвідомлення себе. На конференції було приємно бачити, що незважаючи на всі ці перешкоди, Україна продовжує рухатись до того, щоб стати реформованим суспільством, що чудово проявилося в участі доповідачів конференції, коли вони обговорювали у Міністерстві юстиції позитивні шляхи розвитку сучасної та ефективної пенітенціарної системи. Ми мали унікальну можливість більше дізнатись про українську тюремну дійсність через презентації від представників правосуддя, зосереджених на академічній та практичній площині.

Відомо, що можна судити про суспільство, з того, наскільки добре воно поводиться зі своїми в'язнями. Ми визнаємо зусилля, з якими багато країн Східної Європи упродовж останніх десятиріч проводили реформи пенітенціарних систем, і ми усвідомлюємо, що ці зусилля часто проводяться в складних соціальних, економічних, політичних, а іноді і військових умовах. Ми молимося, щоб напружена політична ситуація у багатьох країнах Східної Європи не призвела до збільшення ідеологій ексклюзивізму на основі ідентичності.

Наша віра також ставить виклик у відношенні з поняттям справедливості. Богословські концепції справедливості та системи правосуддя у країнах часто здаються досить різними. Християнське богослов'я нерідко пов'язує поняття справедливості з відновленням миру, що випливає з юдео-християнської ідеї «шалом». Шалом включає поняття миру, але миру у дуже об’ємному, глибинному, багатозмістовному смислі. Шалом у Біблії - це мир у справедливості, мир у єднанні, що задовольняє основні потреби всього людства, включаючи відкинених. Наші національні системи правосуддя повинні забезпечити, щоб люди, які покидають в'язниці, могли знайти прийняття та доброзичливість у спільноті. Щоб нам досягти того миру, потерпілі, правопорушники, діти, чужинці, найуразливіші та навіть ті, кого ми вважаємо нашими ворогами, заслуговують на справедливість, що приносить нові можливості для життя через зцілення пошкодженого образу Божого (imago Dei) в людстві. Юстиція не може бути заморожена, бо вона є рухом, пошуком ... пошуком справедливості!

Усі зібрані тут, ми заперечуємо принцип, ніби ув'язнення є успішним способом вирішення різного роду соціальних проблем, іншої проблеми злочинності у кожному суспільстві. Ми бажаємо заохотити більше програм примирення в громадах, які є альтернативою в'язниці, замість того, щоб ставити такий великий акцент на тюремне ув'язнення.

Усі зібрані тут, ми схвалюємо роботу, яку проводять деякі уряди у вдосконаленні пенітенціарної системи, поважаючи права людини та гідність. Однак ми також висловлюємо своє невдоволення умовами у в’язницях багатьох країн, що ісують для чоловіків, жінок, молоді та дітей, де фізичне та психологічне насильство, в тому числі розбещення, все ще деградує людей.

Ми хочемо виокремити три тенденції, що впливають на виправні системи та тюремне служіння:

• Більше ніж коли-небудь велика кількість людей втікає з рідних країн через війну, тероризм, переслідування та бідність, щоб потрапити до найбагатших країн світу. Ми виступаємо проти будь-яких засобів утримання під вартою для нелегальних іммігрантів, як це вже зробив Європейський суд з прав людини.
• В дедалі більшій кількості країн люди також ув'язнюються, бо вони відмовляються стати солдатами. Ми підтверджуємо, що відмова від носіння зброї - це право людини, що не повинно призводити до тюремного ув'язнення.
• Ми закликаємо до негайного мораторію на страти та остаточного скасування смертної кари.

Правила Мандели

Ми вітаємо перегляд «Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими» Організації Об'єднаних Націй, розроблений за підтримки неурядових організацій із дорадчим статусом. Ми просимо, щоб ці правила, які тепер називаються «Правилами Мандели», застосовувалися у всіх країнах після їх одностайного прийняття у 2015 році всіма державами-членами.

Конференція багато у чому підкреслила цінність і потребу в якісній підготовці в'язничних священиків і просить Уряди, Церкви та Релігійні Організації  підтримати такі програми. Ми закликаємо всіх капеланів використовувати підтримку, що пропонуються через IPCA та інші мережі для навчання та професійного розвитку. Ми заохочуємо розвиток багатоконфесійних й екуменічних груп капеланів, які міцно кореняться у своїх громадах, для взаємної підтримки та відповіді на життєві виклики.

Ми надсилаємо молитовні вітання нашим друзям-капеланам у всьому світі й, на закінчення, ми дякуємо Богові за всі благословення цієї Конференції. Ми молимося, щоб Бог продовжував керувати і зміцнювати нас у наших службах у в'язниці. Є надія, і навіть у самий темний момент завжди існує шлях вперед, оскільки разом ми вчимося  «добро чинити; шукати правди, захистити пригнобленого» (Ісая 1:17). Ми віримо у Божу справедливість.

IPCA Europe

International Prison Chaplains’ Association in Europe

www.ipcaeurope.org

ipcaeurope@gmail.com

«Справедливість є основою суспільного миру!» – засвідчили в’язничні капелани на міжнародній конференції у Києві

24-27 квітня 2018 року у Києві проходила Міжнародна конференція Асоціації в'язничних капеланів IPCA-Europe «Віра в справедливість: з тюремного ув'язнення у суспільство» за участю понад 50 учасників з 16 країн світу. Делегати конференції проаналізували проблему здійснення правосуддя та кримінальних покарань і роль соціальних інституцій у досягненні витривалого і справедливого суспільного миру й інтеграції колишніх в'язнів. Вони схвалили спільну Декларацію, в якій висловили солідарну підтримку України в її змаганнях до справедливості і миру.

Спів-організатором Конференції стала Душпастирська рада з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України. Голова Душпастирської ради о. Костянтин Пантелей та керівник Синодального Відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи, член оргкомітету, протоієрей Віктор Яценко протягом двох років готували цю подію у співпраці чільними провідниками IPCA-Europe. «Капелани покликані служити так, щоб час не втратив для в’язнів свого суспільного і особистого значення, – зауважив на пленарному засіданні Голова Душпастирської ради о. Костянтин, – Ми покликані вчинити стіни в’язниці прозорими для суспільства, щоб воно могло побачити, чи досягається остаточна справедливість, яка є метою правосуддя, чи можливо осягнути мир, виключивши частину людей в атмосфері цілковитого відчуження».

На перших сесіях, 24 квітня, під проводом пастора Майкла Філіппі, Голови IPCA-Europe, конференція розглядала тенденції у світі та наслідки прийняття ООН Тюремних Правил Мандели.  Відтак, у центрі уваги опинились богословські та світські підходи допроблеми юстиції. З теологічної перспективи виступали о. д-р Олег Кіндій, Український Католицький Університет, з доповіддю «Відновлення людської гідності через зцілення образу Бога» та Митрополит Августин (Маркевич), Українська Православна Церква, «Відносини з Богом з погляду Євангелія і юриспруденції»; мгр. Тім Дікон, Великобританія, «Біблійні джерела про милосердя і спасення».

Світську наукову думку представляли фахівці права: д-р Михайло Костицький «Юстиція як засіб і мета ресоціалізації в’язнів»; д-р Олександр Костенко «Роздум про покликання капеланів у пенітенціарному служінні» та інші науковці. Також педагоги і пенітенціаристи: д-р Віктор Синьов «Пенітенціарна ідея і реінтеграція засуджених»; д-р Віктор Кривуша «Спільна творчість засуджених і курсантів пенітенціарного інституту».

Поміж пленарними засіданнями делегати конференції відвідали національні святині Софію Київську і Свято-Успенську Печерську Лавру, де помолилися спільно. 26 квітня конференція проходила у приміщенні Верховної ради, де учасники обговорили поводження душпастирів у складних обставинах, коли вони наражаються на моральні дилеми у своєму служінні щодо меж співробітництва і незалежності, етики капеланського служіння. Делегати конференції відвідали Державну установу «Київський слідчий ізолятор» з метою ознайомлення з умовами перебування ув’язнених та з організацією душпастирської опіки. Відтак у залі колегії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України духовенство спільно з фахівцями Центру пробації й офіцерами соціально-виховної і психологічної служби обсудили особливості сучасного становлення кримінально-виконавчої системи. Конференцію привітав заступник начальника Адміністрації Олег Торкунов подякував в’язничним капеланам за їхню душпастирську роботу у місцях позбавлення волі.

27 квітня делегати конференції прийняли спільну Декларацію у якій ствердили:

«Україна є найбільшою країною в Європі, має багату історію. Це ключовий регіон між Сходом і Заходом, і в результаті страждає більше, ніж багато інших, як у минулі століття. Імперії намагалися домінувати над Україною, країною, яка досі перебуває у конфлікті, коли ми зустрічаємося тут 2018 року. Разом з тим, Україна також об'єднує західні та східні традиції, культуру та релігії, а також підтримує міжрелігійну доброзичливість. З часу здобуття незалежності у 1991 році народ продовжував боротьбу й розвивав глибше сприйняття самих себе.»

«Ми мали унікальну можливість більше дізнатись про українську тюремну дійсність через презентації від представників правосуддя, зосереджених в академічній та практичній площині.»

«Ми молимося, щоб напружена політична ситуація у багатьох країнах Східної Європи не призвела до збільшення ексклюзивних ідеологій на основі ідентичності.»

«Наші національні системи правосуддя повинні забезпечити, щоб люди, які покидають в'язниці, могли знайти прийняття та доброзичлість у спільноті … для життя через зцілення пошкодженого образу Божого (imago Dei) в людстві. Юстиція не може бути заморожена, бо вона є рухом, пошуком ... пошуком справедливості!»

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Стан пенітенціарної системи України (1 квітня 2018 року)

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 квітня 2018 року у сфері управління Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває 148 установ. 

В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Понад 15 тис. осіб знаходяться у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 57 092 особи.

З них:

у 12 слідчих ізоляторах та 17 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається	19 421 осіб узятих під варту, та засуджені
з них на стадії: досудового розслідування	1 895 осіб
судового розгляду (до винесення вироку)	9 718 осіб
у 113 кримінально-виконавчих установах  з них:	37528 засуджених
у 7 колоніях максимального рівня безпеки	1 760 осіб
у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених	16 109 осіб
у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених	10 307 осіб
у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків	1 217 осіб
у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків	451 особа
у 11 колоніях для тримання жінок	1 568 осіб
у 4 спеціалізованих лікувальних закладах	710 осіб
в лікувальних закладах при ВК та СІЗО	1 099 осіб
у 21 виправному центрі	1670 осіб
у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх)	143 особи

Серед засуджених:

1561 особи відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;465 осіб відбувають покарання у вигляді арешту у 54 арештному домі, утвореному при установах.

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі (станом на 01.01.2018):

6,8 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;7 366 осіб – за умисне вбивство;3 062 особи – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;8 572  особи – за розбій та грабіж;

12 107 осіб – за крадіжку;
761 особа – за зґвалтування;
15 осіб – злочини проти основ національної безпеки.