Шукати в цьому блозі

середа, 15 серпня 2018 р.

Проповідь Преовященнішого Петра (Лози) під час Ювілейного паломництва працівників і пробації

“Прощення - один з підставових законів існування Царства Небесного” - Кир Петро (Лоза) на прощі в Уневі 

11-12 серпня 2018 р. Б. з нагоди 20-ї річниці створення структур ДКВС в Уневі проходила Ювілейна проща працівників ДКВС і Пробації з гаслом "Справедливість! Віра! Милосердя!"  

Недільну Божественну Літургію Літургію очолив владика Петро (Лоза) єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії.  

Коментуючи уривок з Євангелія від Матея (18, 23-35), владика наголосив на важливості прощення, як на одному “з підставових законів існування Царства Небесного”. 

“... Що ми Богові можемо дати? Нічого. Бо навіть те, що в нас є, це також не є наше, Бог нам це подарував, вложив в наше життя зі свого милосердя і своєї любові.  

Слухаючи цю притчу, стоячи перед Богом, Господь закликає нас до усвідомлення цього Царства Небесного. Чим є це Царство Небесне, які закони діють у ньому? Христос в Євангелії каже, що Царство Небесне вже є серед нас, воно вже є присутнє тут, на землі, хоч ще і не в повноті, але воно має можливість і місце серед нас, людей на землі. Воно починається тут, серед нас.  

Найпершим з тих законів небесних є прощення, прощення тому хто мені завинив. Всі ми є дуже вразливі, коли хтось робить нам якусь кривду... можливо ми не так вразливі на якусь матеріальну кривду, але ми є дуже вразливими коли хтось образив нас словом, коли хтось не поважає нас, коли хтось нас відкидає чи має якусь ненависть до нас. Коли хтось можливо забирає від нас найрідніших і робить кривду в нашому житті. Оце прощення цієї кривди, це є один з підставових законів існування Царства Небесного, до якого Господь нас закликає. Простити тому, хто проти мене щось завинив... Господь нас закликає, щоби брати свого хреста і йти за Ним, іти за Ним, щоби Його наслідувати. Ми пам’ятаємо як Господь ніс свій хрест на Голгофу і коли Його прибивали до хреста, а Він просив свого Отця Небесного, кажучи: “Отче, прости їм, бо не знають що роблять” (Лк 23, 33). Сам Господь на собі показав, як Він прощає, як Він не пам’ятає, коли Йому зробили якусь кривду. Звичайно, це вимагає великої сили волі, упокорення, ми можемо сказати: ну чому я маю перший перепрошувати, якщо мене хтось образив? Він образив, то нехай перший прийде до мене і перепросить мене, чому я маю перший перепрошувати?  

Закони Царства Небесного кажуть про щось інше, що духовна людина, людина яка перейнята Господом Богом, вона завжди ставитиме на перше місце не себе, але те Царство Небесне, до якого вона є покликана... 






Коли ми й справді роздумуємо над тою Істиною, що Господь нас кличе до Царства Небесного, Він є нашим Царем, Він є Той, перед Ким нам також рано чи пізно прийдеться стати і звести з Ним рахунки.  

Ми бачимо і знаємо, що коли б ми не прийшли до Господа, Він завжди нас чекає, завжди приймає і якими б ми гріхами не завинили перед Богом, Бог завжди готовий нам простити.  

Завжди пригадуймо собі серце батька й матері які мають дітей, і немає такого материнського чи батьківського серця, яке рівнодушно дивитиметься на те, як їхні діти ворогують між собою, що їхні діти не поважають один одного, що вони мають провини один перед одним і не мають тої сили, щоби взаємно простити. Я думаю що кожне серце матері і батька за своїх дітей обливатиметься кров’ю і буде литися та молитва, щоби настав мир між їхніми дітьми.  

Ми всі себе називаємо дітьми Божими. В нас є наш Творець Небесний, Який нас створив, Який нас тримає при житті, Який не перестає обдаровувати нас своїми ласками, де би ми не були, чи ми є чемні, чи ми є не чемні. Рука Божа завжди є до кожного з нас протягнута.  

Часом не знаємо, як маємо простити і бачимо, що є речі, які нам не під силу, але ми знаймо що Богу це є під силу. Каже Господь в Євангелії, “що людині не можливо, це Богові можливо” і наскільки ми буде пов’язувати своє життя з Господом Богом, скільки ми будемо давати місця Богові в нашому житті, настільки буде в нас також ця сила і ця відважність сказати один одному: “прости мені”, чи чоловік жінці, чи жінка чоловікові, чи батьки дітям а діти батькам, чи сусіди сусідам, але також можна сказати і народи народам. Ми приходимо на це святе місце, яке Пресвята Богородиця вибрала для себе, щоби через це місце нам роздавати свої ласки. Як діти Божі, ми зібралися тут у храмі, у стіп Пресвятої Богородиці і просимо в неї цього благословення. І я думаю, що кожен з нас, виходячи з цього святого місця, з цього паломництва, візьме з собою ту частинку того Божого благословення, візьме з собою те Боже Слово, яке ми сьогодні чуємо в цьому Євангелії, візьме з собою цей мир, який Бог хоче дати в кожне наше серце, щоби цей мир принести в наші домівки, в наші села в наші міста, щоб цей мир запанував також і в нашій землі.  

Пам'ятаймо, “що людині не можливо, це Богові можливо”, і наскільки ми пов’язуємо своє життя з Господом Богом, настільки в нас також є та сила протистояти цьому злу, бо з того, що ми сваримося, що ми один одному не прощаємо, ніхто з нас немає вигоди, ніхто, лише ворог людського спасіння, диявол, який не хоче щоби людина спаслася. 

Сьогоднішня притча заохочує нас до тих наших повсякденних дій... Подумаймо, якою буде радість нашої зустрічі у небі. 

Нехай Господь благословить усіх нас, Пресвята Богородиця тримає під своїм покровом і надає нам цієї сили прощати один одному, бо це є одна з підставових заповідей і законів існування Царства Небесного і нашого щастя. Амінь. Слава Ісусу Христу” (Зі слова преосвященного владики Петра). 

Прослухати запис можна ТУТ

Прес-служба Сокальсько-Жовківської Єпархії 

Немає коментарів:

Дописати коментар