Шукати в цьому блозі

четвер, 15 грудня 2011 р.

Християнські Церкви, прагнуть реальних кроків до впровадження тюремного капеланства.

15 грудня 2011 р. в стінах УКРІНФОРМУ відбувся круглий стіл під назвою «Реалізація релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення. Вплив духовно-морального фактора на виправлення засуджених» за сприянням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі та Асоціації українських правників.

Під час роботи круглого столу, в якому взяли участь члени правління Української міжконфесійної християнської місії „Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі”, офіційні представники  Державної пенітенціарної служби України, співголова та члени Громадської ради ДПтСУ, було представлено досягнення партнерських відносин церков з пенітенціарною системою України. Особливо була підкреслена незамінима роль християнської духовності у покаянні та нодолуженні за злочини, а особливо - роль християнського служіння для повернення наших співгромадян до суспільства.

За даними пенітенціарної служби, в підпорядкованих відомству установах діє 74 храми, 46 каплиць, 4 молитовні будинки, 202 молитовні кімнати і 17 молитовних куточків. Загальна кількість віруючих засуджених, які постійно відвідують заходи релігійного характеру, становить близько 38 тис осіб, а духовно-просвітницьку роботу із засудженими проводять 2349 священнослужителів та волонтерів, які є представниками 103 релігійних конфесій, громад, організацій та церков, офіційно зареєстрованих в Україні.




Поважне зібрання відкрив Василь Костицький – голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, Президент ВГО «Асоціація українських правників», який, зокрема зазначив, що священнослужителі представляють духовну сферу нашого життя і сьогодні активно допомагають державі у ресоціалізації у часі позбавлення волі та після звільнення.

Голова Всеукраїнської міжконфесійної християнської місії «Духовна і благодійна опіка в місцях позбавлення волі», голова Синодального відділу Української Православної Церкви у справах пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко підкреслив, що настав найкращий   час для того, щоб Церква була прийнята у коло різних організацій і структур, які мають відношення до пенітенціарної реформи. Адже її основна мета – гуманізація відбування кримінальних покарань. «Хочу зазначити, що рік тому, 9 грудня 2010 року, на підставі Указу Президента України, Державний департамент України з питань виконання покарань реорганізовано на Державну пенітенціарну службу, отже змінено акценти у діяльності цього відомства», - зазначив отець Віктор і продовжив: «Виправлення, якщо не має релігійного підґрунтя, не може бути ефективним».

Секретар правління Місії, керівник Відділу УГКЦ з в'язничного душпастирства ієрей Костянтин Пантелей зауважив, що сьогодні треба опікуватися не тільки засудженими, а й персоналом установ виконання покарань. Служба пенітенціаріїв дуже важка, вона має шануватися урядом, державою, суспільством, адже ці люди достойно виконують свої обов‘язки, не рідко, у недостойних умовах. «А ще слід пам‘ятати, що людська справедливість часто вибіркова і часто перетворюється на просту відплату. Покарання не може бути помстою. Не буває справедливості без милосердя!», - підкреслив Костянтин Пантелей.

Про необхідність обговорення проблем діяльності Державної пенітенціарної служби, зокрема з представниками Місії, науковцями, громадськими діячами висловив Анатолій Бегас, керівник тюремного служіння Церкви Адвентистів Сьомого Дня. Євген Дмитрієвський, старший пастор Союзу Вільних Церков Християн Євангельської Віри України, розповів про проект примирення між злочинцем і жертвою, зі своїми рідними: «Понад 60 примирень за останні 2 роки демонструють у 95 % справжні чудеса зцілення людських відносин!» Пастор Віктор Дудка, керівник тюремного служіння Всеукраїнського Союзу об'єднань Євангельських Християн-Баптистів розповів про процес реабілітації та необхідність справжньої любові та прийняття для того, щоб були плоди покаяння.


Учасники "круглого столу" відзначили, що за 20 років незалежності України співпраця церков та релігійних організацій з Кримінально-виконавчою службою України набула більш системного характеру, однак вона потребує подальшого вдосконалення та належного правового забезпечення. На їхнє переконання, повинні отримати доступ до духовної опіки з боку представника своєї конфесії також особи, що опинилися у місцях попереднього ув'язення.
Було стверджено, що провідною метою гуманізації пенітенціарної сфери має бути створення інституту духовної опіки. Через те, представники усіх конфесій, що офіційно існують в Україні, мають бути учасниками процесу розробки концепції та впровадження цього інституту. У зв'язку з цим учасниками круглого столу було вирішено звернулися до відповідних державних органів з пропозицією вирішити існуючі проблеми реалізації релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення.

Своєрідною підготовкою до круглого столу став семінар «Правові проблеми реалізації права на свободу совісті у місцях попереднього ув’язнення» у першій половині дня 15 грудня, що пройшов для священиків у приміщенні Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі для членів правління Місії.
На ньому  Тетяна Андріївна Денисова - проректор з науково-педагогічної роботи Класичного приватного університету, директор Інституту права ім. Володимира Сташиса, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, та
Геннадій Семенович Сємаков – доктор наук в галузі права, професор кафедри кримінального права та процесу Київського університету права Національної академії наук України, представили можливості включення Церков у процес підготовки  законодавчого забезпечення пастирського служіння в місцях позбавлення волі.
  


Додаток.

УКРІНФОРМ

Резолюція
круглого столу «Реалізація права на свободу совісті засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення. Вплив духовно-етичного фактора на виправлення засуджених»

За результатами обговорення моральних та духовних аспектів правового регулювання реалізації релігійних прав засуджених до позбавлення волі та осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, зважаючи на
необхідність створення належних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права особи на сприятливі морально-етичні та соціально-економічні умови її розвитку,
доцільність, з урахуванням існування у суспільстві проблему злочинності, застосування різних видів реагування на девіантну поведінку, у тому числі й позбавлення свободи, як крайнього засобу,
становище молоді, яка часто через безробіття чи негативний вплив піддається ризику стати на шлях злочинності та насильства
учасники круглого столу одностайно вирішили:

1. Наголосити, що головна мета засобу позбавлення волі – виправлення та перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, дотримання законів, сприяння зниженню злочинності. Разом з тим, покаяння, перевиховання та ресоціалізація злочинця може бути досягнута, у тому числі, і завдяки морально-етичному впливу, який, поруч з працею психологів, вихователів та соціальних працівників, дає душпастирське служіння.
2. За 20 років незалежності співпраця церков та релігійних організацій з Кримінально-виконавчою службою України набула більш систематичного та професійного характеру. Ця співпраця потребує подальшого вдосконалення та належного правового забезпечення згідно з міжнародними стандартами, що стосуються релігійних прав ув’язнених і засуджених різних категорій.
3. Стверджуємо, що провідною метою гуманізації пенітенціарної сфери має бути створення інституту духовної опіки для усіх осіб, позбавлених волі. Через те, представники усіх конфесій, що офіційно існують в Україні, мають бути учасниками процесу розробки концепції та впровадження цього інституту.
4. Переконані, що, враховуючи Конституцію України, усі без винятку особи, які опинилися у місцях попереднього ув’язнення, мають отримати доступ до духовної опіки з боку кваліфікованого представника конфесії, обраної такою особою, який здійснює служіння згідно правил та положень, що мають мати універсальний характер.

Немає коментарів:

Дописати коментар