18 червня - День народження Василя Возняка, якого усім серцем вітаємо й бажаємо тривалої, благословенної подорожі життя!
Постать Василя є однією із найбільш видатних у великому гроні мирян, які багато спричинилися до пенітенціарного служіння нашої Церкви і у міжконфесійному середовищі. Василь розпочав своє волонтерське служіння у грудні 2008 року разом з іншими учасниками Київського осередку Товариства українських студентів-католиків «Обнова». Тоді, під час різдвяних реколекцій, що виголошував ієромонах Студійського уставу отець Олександр Приліп у Прилуцькій виховній колонії, Василь прийняв на себе роль аніматора групи неповнолітніх в’язнів. Підлітки з великою довірою поставилися до Василя як приятеля, який вміє слухати, і лідера, якому довіряють.
Згодом, на початку 2011 року, він став одним із ініціаторів заснування Центру волонтерської взаємодії з Пенітенціарним душпастирством УГКЦ. З того часу усі соціальні і доброчинні події спиралися на допомогу волонтерів цього центру. Василь прагнув розвинути структуроване й ґрунтовне служіння, яке спирається на вишкіл, координацію та розподіл відповідальності кожного волонтера. Він не шкодував свого вільного часу, щоб відвідувати неповнолітніх у Прилуцькій колонії, найближчої до столиці ювенальної установи. Незабаром Василь від’їхав до Львова на два роки, де здобував другу освіту на факультеті журналістики в Українському Католицькому Університеті.
У лютому 2016 року відбувався тур п’ятьма виховними колоніями для неповнолітніх в рамках проєкту «Діти - майбутнє України» Ростислава Бьоме. Ростислав (творчий псевдонім Artisto), відомий автор гімну Майдану під час Револіції гідності, горів задумом спонукати неповнолітніх правопорушників до динамічної зміни свого життя. Співом і мотиваційними промовами він знайшов відклик у серцях юнаків і юначок виховних установ, де побував. Василь поїхав разом з Ростиславом в якості оператора відеозйомки й фотографа-кореспондента, щоб відзняти величезний матеріал про неповнолітніх в’язнів, про роль служіння священиків і волонтерів у формуванні світогляду й життєвих орієнтирів у неповнолітніх.
Ця поїздка надихнула журналіста Василя Возняка створити свій власний сюжет про трудність перших кроків колишнього вихованця підліткової колонії на свободі після звільнення. Василь відзняв початок стрічки з Богданом Бекназаровим ще у Прилуцькій виховній колонії, а потім приїхав до нього в Миколаїв, щоб продовжити історію головного героя стрічки. Сюжет склався у документальний короткометражний фільм на 18 хвилин, який отримав назву «Небо над головами», за словами приспіву авторської пісні Івана Суська, що звучала за кадром. Фільм схвально прийняли глядачі, бо він феноменально промовляв до кожного. Сюжет стрічки розкривав історію неповнолітнього в’язня, його родини, складної праці пенітенціарних педагогів ювенальної установи, проблеми повернення колишніх в’язнів до суспільного життя.
Завершення праці над фільмом дало старт серії презентацій талановитого сюжету у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Кременчуку, Ковелі й у Чернігові. Як відлуння діалогу з глядачами народилося соціальне служіння волонтерів пенітенціарного душпастирства з метою супроводу колишніх засуджених у відкритому суспільстві, натхненником якого став Василь. Це служіння отримало назву від фільму «Небо над головами».
Протягом 2017 – 2021 років Василь Возняк організував численні події для неповнолітніх засуджених у підліткових колоніях і у підрозділах пробації. Співпрацював з волонтерами «Червоного Хреста», проводячи діалоги про «Ненасильницьке спілкування» у Київському слідчому ізоляторі. Він надихнув, сформував волонтерську групу підтримки неповнолітніх ув'язнених.
«Разом з вихованцями колоній ми віднаходили розуміння того, що таке довіра, а також ділились власним досвідом про те, як давати раду зі зрадженою довірою і шукали інструменти для її відновлення. Довіра неможлива без ризику, що її не виправдають. Відверте щире спілкування, прийняття і дарування пробачення, пов'язані з дискомфортом і болем, що є ліком відновлення зранених стосунків, – розповідав Василь про працю з неповнолітніми, – але коли поставити пріоритет на примиренні з Богом, то допомагає примиритися з людиною, яка для нас цінна.»
"Небо над головами" - це соціальний проєкт Василя, який мав на меті через створення дружньої спільноти волонтерів, ув'язнених підлітків, їх батьків, працівників пенітенціарних установ та ювінальної пробації, а також постраждалих від злочину для підтримки неповнолітніх у місцях позбавлення волі задля того, щоб кожен ув'язнений міг: віднайти свою гідність, повірити у власні сили, мислити термінами свободи, реалізувати своє покликання на волі.
«Наша мета – повна адаптація колишніх неповнолітніх засуджених у суспільстві, які стануть добрим прикладом для інших ув'язнених. Ми взяли на себе відповідальність працювати з «тяжкими» підлітками в тюрмах, але також хочемо підтримувати їх під час перебування на свободі. У кожного хлопця, який колись потрапив за ґрати – своя історія, і дуже часто вона є наслідком того, що дитина виховувалася в неблагополучній сім’ї. Однак ми, волонтери, хочемо показати іншу модель життя для хлопців – де цінують гідність кожного, де прощають і просять пробачення, де допомагають і підтримують одне одного.»
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар