Верховна Рада України ухвалила Закон "Про пробацію".

5 лютого 2015 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про пробацію". Згідно із законом, "пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого". На думку експертів цей закон збільшить позитивний внесок Церков і релігійних організацій у профілактичній та реабілітаційній праці з правопорушниками, значно скоротить число в'язнів та сприятиме зменшенню випадків повторних злочинів.

Законом встановлено, що "метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності".

Законом визначено принципи пробації, яка ґрунтується на принципах: справедливості; законності; невідворотності виконання покарань; дотримання прав і свобод людини та громадянина; поваги до людської гідності; рівності перед законом; диференційованого та індивідуального підходу; конфіденційності; неупередженості; взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями та громадянами.

Згідно із законом, завданнями пробації є: підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених; здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років; виконання певних видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів; реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; проведення соціально-виховної роботи із засудженими; здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення; реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень".

Законом також визначено підстави для застосування пробації, визначено поняття "досудова пробація", "наглядова пробація", "пенітенціарна пробація", визначено особливості пробації щодо неповнолітніх та суб'єктів пробації і їх основні права, а також встановлено контроль за діяльністю органу пробації. Законопроект зареєстровано за №0921. 

Довідка.

Пробація — це коли людина, що скоїла правопорушення, продовжує жити і працювати у відкритому суспільстві, але під постійним контролем та, по можливості, із соціально-психологічним супроводом. Така форма покарання є альтернативою ув’язненню та доцільнішою економічно. Вона в нашій державі сьогодні у 24 рази дешевше від утримання людини за ґратами. Рецидив серед засуджених до альтернативних видів покарань складає десь 1 відсоток. Водночас, за даними громадських організацій, повторні злочини скоюють близько 20 відсотків людей, які вийшли з місць позбавлення волі. Після тривалого терміну ув’язнення людині нелегко звикнути до норм і стандартів життя у відкритому суспільстві.

Звернення Преосвященнішого Михаїла (Колтуна) з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння.

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО МИХАЇЛА (КОЛТУНА),

ЄПИСКОПА СОКАЛЬСЬКО-ЖОВКІВСЬКОГО,

КЕРІВНИКА ДЕПАРТАМЕНТУ УГКЦ У СПРАВАХ

ДУШПАСТИРСТВА СИЛОВИХ СТРУКТУР УКРАЇНИ

ДО ДУХОВЕНСТВА І ВІРНИХ УГКЦ З НАГОДИ

ДНЯ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ ДО В’ЯЗНИЧНОГО СЛУЖІННЯ.

(8 лютого 2015 року. Неділя про Блудного сина)

Улюблені у Христі!

Ми всі живемо в часі Божого Об`явлення про наше життя і спасіння. Про присутність Бога в сотвореному світі, який повеліває діяти природнім законам, щоб земля мала свій сенс. Але найбільше, щоб людина на землі, у взаємодії з Божими Законами, щораз відкривала своє покликання, яке Бог їй дає. «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (І Кор.2.9).

Ми сьогодні переживаємо війну, яка несе загрозу для життя людей, а також загрозу втрати цінностей, які Бог дав, щоб людина зростала в них. Серед цих цінностей є невід`ємний від життя дар свободи, дар миру, дар землі, на який ми маємо зреалізувати наші, Богом дані права. Ми почали втрачати нашу відповідальність за себе і за ближнього, що і призвело до ворогування, нарікання, зловживання нашими можливостями для життя в мирі. Як наслідок, ми маємо смерть, неволю, яка веде до ще більшої втрати – до зневіри.

В цей день особливої християнської уваги до служіння в’язням Церква закликає, що саме зараз є час для всіх покаятись й прийняти примирення між нами і Богом. Доля поневолених турбує не лише самих поневолених, але найбільше має турбувати нас, що вважаємо себе вільними, щоб можливістю своєї свободи скористатись для звільнення поневолених. «Я був у в`язниці і ви мене відвідали» - каже Господь (Мт.25.36). Ми не маємо можливості зарадити всім в`язням, але послужімо хоча б комусь, хто опинився в неволі.

Церква закликає не порушувати права ув’язненого, адже до цього веде в великій чи малій мірі його поневолення. Для самих в’язнів Церква має не лише виражати свої співчуття, але й послужити добрими ділами на користь в’язнів. Щиро, у вірі і любові до Бога і ближніх, молитись за ласку витривання у наших випробуваннях на християнську зрілість, для свободи і успіху християнського життя. При цьому ж надія на Бога має бути живою, як і в праведного Симеона, який очікував спасіння. Сьогодні для нас є цей день, коли сповняється наша надія. Якщо ми надіялись, що наші очі побачать спасіння на просвічення всіх людей в Божім світі, то маємо витримати у цій надії до кінця.

За свободу треба боротись. Наш народ йшов до свободи силою великих змагань у терпіннях. Ми усі стараємося усвідомити ціну свободи. Сьогодні ми розділяємо наші зусилля з тими, яких спіткала доля поневолення. І так, як для себе, ми просимо Бога, щоб Він привернув їм свободу і поєднав нас у любові. Закликаю усі релігійні громади під проводом нашого духовенства бути жертовними і творчими на ініціативи у цьому служінні, яке доручив нам Господь. «Пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були з ними в кайданах» (До євреїв 13:3).

+ Михаїл

*Це звернення було написано відповідно до постанови під номером п'ять, п’ятдесят першої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ  (Чортків,  13-14 липня 2010  року Божого)

Неділя Про блудного сина в УГКЦ - День особливої уваги до в'язничного служіння.

Влітку 2010 року Синодом Української Греко-Католицької Церкви було прийнято рішення про проголошення Неділі про Блудного Сина Днем особливої уваги УГКЦ дов’язничного служіння. Було прийнято рішення про проведення єпархіальних збірок на місцеві потреби в'язничного душпастирства, оскільки це важливе служіння потребує належної підтримки. 2015 року цей день припадає на 8 лютого.

Церква бажає заохотити усіх священиків і вірян ревно помолитися про визволення в'язнів. Багато синів і доньок нашої Батьківщини опинилися в неволі у ворога, що розв'язав війну проти України як суверенної держави. Ми не повинні засмучуватись випробовуваннями та Божими допустами, але посилити нашу молитву.  Найперше помолімося за тих, хто став жертвою терору, незаконного поневолення і злочинів проти людяності.

У праці із в’язнями пенітенціарне душпастирство УГКЦ приділяє особливу увагу темі надолуження за злочини та потребі вибачення. Одним із завдань в'язничного служіння є допомогти досягнути повного примирення з потерпілою стороною. До цієї праці Церква закликає капеланів і волонтерів пенітенціарного служіння.

Тюремне душпастирство повинно бути особливо пильним, щоб тісна робота з в’язнями та вияв до них християнського милосердя не прийматися за виправдання скоєних ними злочинів. Адже суспільство не може відмовлятись від правосуддя. Якщо люди порушують права інших, справедливо накласти на них покарання та вимагати компенсації. Несправедливо ігнорувати права жертв злочинів на надолуження. Несправедливо карати невинну людину, але й несправедливо не карати тих, хто порушив законні права інших. Предметом обговорення громадянського суспільства, а відтак і законодавців, мають стати зміни кримінального права, застосування медіації й примирення для досягнення правдивого каяття, усвідомлення кривди та наслідків злочину. Поступово суспільство в Україні все більше усвідомлює необхідність впровадження відновного правосуддя, результатом якого являється надолуження за злочин, порозуміння та вибачення за скоєне, що в багатьох судових процесах дозволяє винуватцеві уникнути тюремної ізоляції.

Особливим даром напередодні Великого Посту є Неділя прощення, яка сприяє нам в духовному приготуванню до ретельної праці стримання й покути. Без примирення неможливе відновлення правди відносин між людьми.

Відділ Патріаршої Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.