Отець Віталій Котик відвідав Центр "Переображення".

5 червня 2015 року реабілітаційний центр "ПЕРЕОБРАЖЕННЯ" у Любечі відвідав багаторічний капелан в`язничного душпастирства о. Віталій Котик, ЧНІ. Відбулася зустріч двох поколінь реабілітантів Ценру, які щиро подякували отцю Віталію за опіку і підтримку, що отримали в центрі реабілітації, заснованим ним чотири роки тому. Центр, що був створений о. Віталієм влітку 2011 року, дав прихисток 13 підопічним, 5 з яких вже ведуть життя самостійно й намагаються з Богом порядкувати своє життя.

Душпастир засуджених із довічним вироком.

4 червня 2015 року ієромонах Віталій Котик, ЧНІ, відвідав сектор утримання засуджених на довічне ув'язнення і поспілкувався з в'язнями в Новгород-Сіверському слідчому ізоляторі. Після свого від'їзду на нове місце служіння о. Віталій, багатолітній в'язничний душпастир, не залишає духовних чад, а продовжує підтримувати їх пастирським словом через листи та матеріально. Розпочав він у Ювілейному 2000-му році від Господнього Різдва з опіки чоловіками, засудженими неодноразово у ВК № 30 у Львові, від 2007 року був капеланом жіночої виправної колонії № 44. Опіку засудженими на довічне ув'язнення, що утримувалися в Новгород-Сіверському і у Чернігівському слідчих ізоляторах о. Віталій розпочав з 2007 року. Навіть ті з в'язнів, що заявляли про атеїстичні переконання, охоче просили про зустріч з ієромонахом-капеланом. Постава і досвід цього священика якнайкраще відповідає гаслу Пенітенціарного душпастирства УГКЦ "Терпеливістю і милосердям!" 2010 року о. Віталій став головою Комісії Пенітенціарного душпастирства УГКЦ у Київській Архиєпархії, а у 2011 році - засновником Центру соціальної адаптації для жінок "Переображення". Віра в переображуючу дію Божої любові допомагає йому у подальшому служінні.

Існування такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, пов’язано з низкою серйозних проблем. Так, для утримання таких засуджених ще й досі не створено належних умов, а на відміну від усіх інших видів покарання, довічне позбавлення волі має характерну тільки йому властивість – постійне збільшення кількості засуджених (в середньому 100 осіб на рік). Сприяє невиправданому зростанню чисельності засуджених до довічного позбавлення волі й каральна практика судочинства, в результаті якої названий вид покарання призначається навіть співучасникам, які безпосередньо не вчинювали злочину та не перебували у місці його вчинення.

Доля засуджених на довічно стала темою круглого столу «Вічне довічне».

3 червня 2015 року у приміщенні апарату Державної пенітенціарної служби України відбувся експертний круглий стіл «Вічне довічне». Захід організували Державна пенітенціарна служба України і громадська організація «Харківська правозахисна група» за підтримки Офісу Ради Європи в Україні. У Верховній Раді 12 травня 2015 року прийнято у першому читанні Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням. В експертному круглому столі взяли участь представники інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій, науковці, співробітники органів державної влади, персонал апарату ДПтС України та його територіальних органів. Від Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» у події взяв участь протоієрей Костянтин Пантелей, секретар Місії, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України.

Обговорення проблеми велося в кількох аспектах:

• чи засуджені на довічне позбавлення волі небезпечні і наскільки?
• як можуть ці засуджені оскаржувати неправосудні вироки?
• чи можуть ці в'язні колись стати частиною суспільства після певного часу відбуття покарання?
• який механізм застосування помилування та наступного за ним умовно-дострокового звільнення і 
• які інституції мають діяти для реабілітації й адаптації колишніх довічників?

У рамках круглого столу були обговорені актуальні питання, пов’язані з покаранням у

виді довічного позбавлення волі:

- приведення умов покарання до довічного позбавлення волі до міжнародних стандартів;

- аспекти практичного впровадження міжнародних пенітенціарних стандартів в Україні;
- особливості соціально-психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі та інше.

Станом на 1 травня 2015 року в пенітенціарних установах перебувало 1508 осіб, засуджених на довічне ув'язнення, а ще 440 осіб перебувало в установах на окупованій території Донбасу. 34 % засуджених до довічного покарання раніше не були покарані за кримінальні вчинки. Існує припущення, що серед нині відбуваючих покарання є десятки осіб, що отримали неправосудні вироки. Щоб збагнути велику відповідальність у питанні довічників слід враховувати, що вони засуджені за вбивство 3055 осіб, з яких 36% - жінки, 11% - особи похилого віку, 8% - неповнолітні. 
74 % засуджених на довічне ув'язнення є віком 18 - 34 роки,
18% - віком 40 - 49 років,
6% - 50 - 59 років,
1% - віком понад 60 років.

Серед спікерів круглого столу були:

- Дірк Ван Зіль Сміт, професор компаративного та міжнародного кримінального права (Університет Нотінгема),
- Лятів Хусейнов, член Європейського комітету з питань запобігання катуванням або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранням,
- Вадим Човган, представник Консультативної місії Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України, експерт громадської організації "Харківська правозахисна група".

Наталія Максимова, доктор психологічних наук, представила результати опитування, яке проводилося з метою вивчення громадської думки щодо питань, пов’язаних із покаранням у виді довічного позбавлення волі з 18 по 29 травня 2015 року. Згідно опитування:
98% респондентів відповіли, що не мають довіри до суддівської системи в Україні,
більшість опитуваних вважають за необхідне застосовувати акт помилування для довічників зі зміною покарання на більш м'яке, щоб надати їм шанс умовно-дострокового звільнення.
На питання, за скоєння яких злочинів слід застосовувати вищу міру - пожиттєве ув'язнення  - респонденти відповіли:
81,1% - за геноцид,
64,7% - за терористичний акт,
21,2% - за застосування зброї масового знищення,
58,2% - за умисне вбивство трьох і більше осіб.

В часі обговорення виступів о. Костянтин Пантелей схвально відгукнувся про нещодавно ухвалений законопроект за № 2292, який торкається долі засуджених на довічно, проте зазначив, що головні зміни мали би стосуватися можливості довічників оскаржувати неправосудні вироки і добиватися перегляду справ. Змін потребує й сама система кримінального правосуддя. Розгляд тяжких справ мав би вестися за участю журі непрофесіоналів або судом присяжних. Окрім того кримінально-виконавча система перенесла значні кадрові втрати після невдалої пенсійної реформи. Нинішні курсанти Інституту ДКВС не пов'язують свою кар'єру зі служінням у пенітенціарній системі з огляду на соціальну незахищеність та низьку заробітну плату. Тому покращення для засуджених може бути пов'язано лише з відповідальним ставленням держави до службовців пенітенціарної сфери, які працюють у важких умовах і здійснюють суспільно-важливу службу. Врешті о. Костянтин зупинився на потребі забезпечення пенітенціарних установ, де утримуються довічники, спеціальними приміщеннями для конфіденційної зустрічі із священиком. Довічно ув'язнені - найважча категорія в'язнів.

23 жовтня 2014 року у Римі Святіший папа Франциск зустрічався з делегатами Міжнародної асоціації кримінального права. Папа висловив думку, що довічне ув'язнення є "прихованою стратою". З цієї причини воно недавно було виключено з Кримінального кодексу Ватикану. Остаточно кожен засуджений на довічно мусить мати шанс на повернення до суспільства в результаті застосування помилування.

Світлини Яни Баранової.