Стан пенітенціарної системи України на 1 лютого 2019 року

Загальна характеристика
Державної кримінально-виконавчої служби України

Станом на 1 лютого 2019 року у сфері управління Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває 148 установ. В 17 установах виконання покарань засуджені не утримуються, у зв'язку із здійсненням оптимізації їх діяльності.

В результаті воєнної інтервенції РФ в Україну 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської областей опинилося 29 установ та 47 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Ще 5 пенітенціарних установ розташовані на території окупованого Криму. Тоді близько 18 тис. осіб знаходилося у тюрмах і колоніях на територіях, окупованих Росією та зайнятих проросійськими терористичними формуваннями. Нема інформації про кількість в'язнів сьогодні.

В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 54 677 осіб. З них: у 17 слідчих ізоляторах та 12 установах виконання покарань з функцією СІЗО тримається 19 130 осіб узятих під варту, та засуджених з них на стадії: досудового розслідування 1908 особи судового розгляду (до винесення вироку) 9609 осіби у 113 кримінально-виконавчих установах  з них: 35 431 засуджених у 7 колоніях максимального рівня безпеки 1 663 особи у 32 колоніях середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених 15 119 осіб у 27 колоніях середнього рівня безпеки для вперше засуджених 9 915 осіб у 7 колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків 1 141 осіб у 4 колоніях мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків 407осіб у 11 колоніях для тримання жінок 1 441 особи у 4 спеціалізованих лікувальних закладах 647 осіб в лікувальних закладах при ВК та СІЗО 903 особи у 22 виправних центрів 1 552 особи у 6 виховних колоніях (для неповнолітніх) 116 осіб Серед засуджених: 1 554 особи відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;435 осіб відбувають покарання у вигляді арешту у 54 арештному домі, утвореному при установах. Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі (станом на 01.07.2018): 5 514 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;6 967 осіб – за умисне вбивство;2 939 особи – за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;7 719   особи – за розбій, грабіж та вимагання; 12 140 осіб – за крадіжку; 693 особа – за зґвалтування; 14 осіб – злочини проти основ національної безпеки.

Хор «Осанна» і спільнота «Новий Єрусалим» відвідали жінок-в'язнів

2 лютого, до ув’язнених жінок, що відбувають покарання у Збаразькій ВК №63 з Йорданськими відвідинами завітали в’язничний капелан – отець Омелян Колодчак і гості зі Львова – отець Василь Захарусь, хор «Осанна» і спільнота «Новий Єрусалим». 

Уже вдруге з виставою «Різдвяна містерія» і духовною літературою вони відвідують установу. Захоплива гра акторів аматорів, поєднана з колядками і різдвяною поезією не залишили нікого байдужим. Для бібліотеки засуджених жінок було передано 120 книжок: «Біографія Святого Духа» і  пояснення до Євангелія від Луки, Матея і Марка – «У школі Матея», «У школі Луки», «Євангеліє від Матея». 

Після різдвяної імпрези отці відсужили Молебень до Богородиці, після якого отець Василь окропив всіх Йорданською водою. Всі присутні приступили до мирування і отримали священиче благословення. 

Отець Василь побажав жінкам завжди відчувати дію Святого Духа. Для цього молитися, що Дух Святий просвітив, зміцнив, потішив, скріпив, підказував, що робити в житті для того, що змогти віднайти себе і перемінитися.

Отець Омелян подякував гостям від імені правлячого Архиєрея Василія Сименюка і владики Теодора за таку плідну міжєпархіальну співпрацю у служіння в’язням і подарував кожному образочки Зарваницької Божої Матері. А для засуджених жінок побажав відчувати себе завжди любленими дітьми Божими. 

Заступник начальника з виховної роботи – Людмила Василівна Леськів подякувала отцям за молитву, духовну науку і подарунки, акторам – за прекрасну гру.

світлини

Надія Тхір

Спільнота ТУСК "Обнова" з Києва відвідала з вертепом Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх

2 лютого 2019 року молодь, що належить до Товариства українських студентів-католиків "Обнова" з Києва відвідала з вертепом Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх. 

У Прилуках до гостей з Києва доєднався капелан о. Дмитро Горнакевич. У вступному слові перед вихованцями колонії отець Дмитро розповів про традицію і значачення театрального дійства вертепу.

Молоді хлопці та дівчата у вишиванках виступали з колядою і постановкою присвяченою Різдву. У невеличкому залі колонії у житловому корпусі за вертепом спостерігало близько 30 вихованців. Дійство супроводжувалось співом найкращих українських колядокід, під час звучання яких зал завмирав і з особливою уважністю дослухав до співу. Впереше волонтер привезли спів колядок і вертепну драму 2008 року. З тих пір вже самі вихованці щороку приготовляють свою виставу. 

Своїми враженнями ділиться учасниця вертепу Софія Сенюта: «Спершу, ще до поїздки, я була налаштованою трохи скептично, щодо кількості наших слухачів та ставлення самих хлопців до нас, як до гостей, адже не завжди всі добре сприймають релігійну тематику, а вже особливо в таких місцях, - розповідає волонтерка, - Я була надзвичайно приємно вражена теплотою зустрічі і захопленими поглядами молодих юнаків котрі чіпким поглядом спостерігали за кожним із нас під час виступу на сцені».

По закінченні виступу волонтери разом з вихованцями погостилися печевом і чаєм, які були придбані заздалегідь за кошти жертводавців. Під час перекусу вихованці і гості колядували разом, а також співали народних пісень.

«Після вертепу двоє хлопців почали наспівувати колядку "Добрий вечір тобі", - розповідає Анастасія, - а хтось з наших підхопив і ми вже хором співали колядки, а потім і українські народні пісні».

Учасниця вертепу Софія розповіла: «У голові вирували різні думки та переживання щодо спілкування із мешканцями колонії, адже попри свою комунікабельність, я все ж задавалась питаннями: «Як все буде? Про що з ними говорити?». Але на мій подив, все сталося у найкращий спосіб. Ми знайшли спільну мову у піснях, саме це стало найкращим порозумінням між нами».

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ