Шукати в цьому блозі

понеділок, 4 лютого 2019 р.

Спільнота ТУСК "Обнова" з Києва відвідала з вертепом Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх


2 лютого 2019 року молодь, що належить до Товариства українських студентів-католиків "Обнова" з Києва відвідала з вертепом Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх. 

У Прилуках до гостей з Києва доєднався капелан о. Дмитро Горнакевич. У вступному слові перед вихованцями колонії отець Дмитро розповів про традицію і значачення театрального дійства вертепу.

Молоді хлопці та дівчата у вишиванках виступали з колядою і постановкою присвяченою Різдву. У невеличкому залі колонії у житловому корпусі за вертепом спостерігало близько 30 вихованців. Дійство супроводжувалось співом найкращих українських колядокід, під час звучання яких зал завмирав і з особливою уважністю дослухав до співу. Впереше волонтер привезли спів колядок і вертепну драму 2008 року. З тих пір вже самі вихованці щороку приготовляють свою виставу. 

Своїми враженнями ділиться учасниця вертепу Софія Сенюта: «Спершу, ще до поїздки, я була налаштованою трохи скептично, щодо кількості наших слухачів та ставлення самих хлопців до нас, як до гостей, адже не завжди всі добре сприймають релігійну тематику, а вже особливо в таких місцях, - розповідає волонтерка, - Я була надзвичайно приємно вражена теплотою зустрічі і захопленими поглядами молодих юнаків котрі чіпким поглядом спостерігали за кожним із нас під час виступу на сцені».

По закінченні виступу волонтери разом з вихованцями погостилися печевом і чаєм, які були придбані заздалегідь за кошти жертводавців. Під час перекусу вихованці і гості колядували разом, а також співали народних пісень.

«Після вертепу двоє хлопців почали наспівувати колядку "Добрий вечір тобі", - розповідає Анастасія, - а хтось з наших підхопив і ми вже хором співали колядки, а потім і українські народні пісні».

Учасниця вертепу Софія розповіла: «У голові вирували різні думки та переживання щодо спілкування із мешканцями колонії, адже попри свою комунікабельність, я все ж задавалась питаннями: «Як все буде? Про що з ними говорити?». Але на мій подив, все сталося у найкращий спосіб. Ми знайшли спільну мову у піснях, саме це стало найкращим порозумінням між нами».

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Немає коментарів:

Дописати коментар