Перший молитовний сніданок відбувся у Пенітенціарній академії України

18 грудня 2025 року в Пенітенціарній академії України відбувся Перший молитовний сніданок Академії за підтримки Всеукраїнської хриситянської міжконфесійної  Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі».

Подія об’єднала людей різних конфесій, професій і життєвих шляхів навколо спільних цінностей — віри, людяності, відповідальності та миру для України. Українську Греко-Католицьку Церкву представляли о. Роман Гридковець, військовий капелан о. Юрій Логаза і с. Наталія Заліська, маленькі пластуни. Подія стала нагодою запалити в для курсантів і викладачів академії Світло з Вифлеєма. Цю місію звершили пластуни спільно з сестрою Наталією, що є виховницею Нацональної скаутської організації "Пласт".

За одним столом зібралися духовні лідери, представники державних і громадських інституцій, освітяни, капелани, працівники пробації, молодь Академії та люди з власним досвідом перебування в місцях позбавлення волі.

У спільній молитві й щирому діалозі говорили про служіння людині та цінність кожного життя, розвиток пенітенціарної системи, роль духовної опіки й міжконфесійної співпраці, важливість якісної освіти, а також висловлювали вдячність захисникам України, капеланам і всім, хто щодня працює з людьми у складних життєвих обставинах.

Особливо цінними стали особисті свідчення, які нагадали: віра має силу змінювати серця, долі та відкривати шлях до нового життя.

Щиро дякуємо всім учасникам і партнерам за спільну молитву, довіру та підтримку цієї важливої ініціативи 💙💛

Дізнатися більше про подію — за покликанням: https://pau.edu.ua/перший-молитовний-сніданок-пенітенц/

Пенітенціарна практика для семінаристів відбулася у Київському слідчому ізоляторі

Служіння людям, позбавленим волі, неможливо зрозуміти лише з лекцій чи книжок. Тому практичний вимір є невіддільною частиною формації майбутніх священників. У рамках курсу «Пенітенціарне душпастирство» семінаристи випускного курсу Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ разом із  о. Олегом Нестором, керівником відділу Пенітенціарного душпастирства Патріаршої курії УГКЦ відвідали Київський слідчий ізолятор.  Під час зустрічі семінаристи мали нагоду поспілкуватися з ув’язненими, почути їхні історії, разом помолитися та поділитися словом підтримки. За ґратами вони відкривали для себе іншу реальність — непросту, але сповнену щирого пошуку Бога, надії та боротьби за внутрішню свободу. «Така зустріч ламає стереотипи і вчить дивитися на людину очима Христа, а не через її провини», — поділились семінаристи після візиту. Учасники практичної зустрічі торкнулися не лише сучасності — але й священної рани історії. У цих стінах свого часу утримували тих, хто став символом незламної віри і культурної гідності українського народу: – Патріарха Йосифа Сліпого, – єпископів і священників УГКЦ, – українських інтелігентів, поетів, митців та багато інших патріотів і культурних діячів. Копії їхніх кримінальних справ нам люб'язно були представлені пенітенціаріями у музеї установи.  “Тут особливо відчуваєш, що Христос входить у найтемніші простори людського життя. І коли ти стоїш у тих коридорах, де молився Йосиф Сліпий, раптом розумієш: тюремні стіни можуть ув’язнити тіло, але не серце, яке вибрало Бога”, — поділився о. Олег Нестор. Цей візит — більше, ніж частина навчального курсу. Це урок бачити людину очима Христа. Урок відповідальності, співчуття і сміливості бути поруч там, де інших немає. Висловлюємо щиру подяку керівництву і працівникам Київського слідчого ізолятора за відкритість і служіння.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

У Вінницькій установі виконання покарань священник уділив Тайну Вінчання

У світі, де панують жорсткі правила, обмеження та ізоляція, Бог прокладає шлях до справжньої свободи — через любов, прощення і надію. Сьогодні працівники державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» стали свідками неймовірної події: у стінах установи відбулося вінчання. Два серця з'єдналися перед лицем Бога, незважаючи на бетонні мури та колючий дріт.

Це не просто весілля. Це — таїнство, що має глибоке духовне значення. Вінчання в місцях позбавлення волі — це акт віри і надії, символ того, що навіть у найтемнішому місці може засяяти світло любові. Це крок до духовного оновлення, до життя з Богом і одне з одним, не дивлячись на минуле.

Особливо зворушує, що Церква не забуває про тих, хто оступився. Священик, який проводив обряд, сказав прості, але надзвичайно влучні слова: «Тут, де закінчується свобода, починається справжнє покаяння і можливість нової дороги». І справді, для наречених цей день став не просто подією — він став початком нового життя.

Ми віримо, що любов — це найбільше благо, яке здатне змінити серце. І якщо вона справжня, то не боїться ані часу, ані обмежень. Нехай Господь благословить нову родину, а їхній приклад надихне інших не втрачати віру і не соромитися любити — навіть тоді, коли весь світ здається ворожим.

Прес-служба Вінницької установи виконання покарань