«Нехай ніхто не показує на когось пальцем. Всі, натомість, ставаймо засобами милосердя», – це один із закликів, що прозвучав з уст Святішого Отця Франциска під час загальної аудієнції у середу, 9 листопада 2016 року. Продовжуючи цикл повчань про діла милосердя, цього разу він говорив про відвідування хворих і в’язнів.
Насамперед, Папа пригадав, що життя Ісуса, особливо, в період прилюдного служіння, «було неперервними зустрічами з людьми», між якими «особливе місце» займали хворі. Оскільки Ісус наближався до них і «Своєю присутністю та могутністю Своєї оздоровчої сили» їх зцілював, то «серед діл милосердя не могло забракнути відвідування й допомоги хворим».
«Разом зі згаданим ділом милосердя можемо додати це те, яке полягає у близькості з людьми, що перебувають у в’язницях. У дійсності, як хворі, так і в’язні живуть в умовах обмеження свободи. А саме тоді, коли її бракує, ми усвідомлюємо, наскільки цінною вона є!» – наголосив Наступник святого Петра, додаючи: «Ісус дарував нам можливість бути вільними, не зважаючи на межі хвороби чи обмежень. Він пропонує нам свободу, що походить із зустрічі з Ним та з нового сенсу, який ця зустріч вносить в наші особисті умови».
За словами Єпископа Риму, цими ділами милосердя Господь запрошує нас чинити «жест великої людяності», яким є взаємоподіл. Хворий дуже часто почувається самотнім, а відвідини можуть зменшити ці відчуття, «товариство – це чудові ліки». Адже усмішка, ласка, потиск руки, що є «простими жестами», стають дуже важливими для того, «хто почувається покинутим на себе самого».
«Не залишаймо хворих самотніми! Не чинімо перешкод для того, щоб вони знаходили полегшення, а ми – збагачення, завдяки близькості з тим, хто страждає. Лікарні – це справжні “катедральні собори болю”, де, однак, стає видимою також сила милосердної любові, яка підтримує та співчуває», – сказав Святіший Отець, додаючи: «В тому ж світлі думаю про тих, які замкнені у в’язниці. Ісус не забував також і про них. Поставивши відвідини в’язнів серед діл милосердя, Він хотів заохотити нас, насамперед, для нікого не ставати суддями».
Якщо хтось перебуває у в’язниці через те, що помилився, «не шанував закону і громадського співжиття», він «відбуває своє покарання». Але що ця людина би не вчинила, «вона завжди залишається любленою Богом». І, як зауважив Папа, ніхто не може заглянути до її сумління, аби зрозуміти, що вона відчуває. «Дуже легко, – додав він, – вмити руки, стверджуючи, що ця людина вчинила помилку. Християнин, радше, повинен зайнятися тим, щоб той, хто помилився, зрозумів скоєне зло».
«Брак свободи, без сумніву, – це одне з найбільших обмежень для людини. Якщо до цього додати деградацію задля часто нелюдських умов, у яких вони живуть, це дійсно стає випадком, в якому християнин почувається спонукуваним робити все для того, щоб повернути їм гідність», – сказав Святіший Отець, закликавши: «Нехай, отже, ніхто ні на кого не показує пальцем. Всі, натомість, ставаймо засобами милосердя, з наставленням взаємоподілу та пошани».
Папа розповів, що часто думає про в’язнів, запитуючи себе, що спонукало їх до злочинів, як вони потрапили у різні форми зла. Вони також потребують «близькості та ніжності, тому що Боже милосердя творить дива». «Як же багато сліз на щоках в’язнів, які, можливо, ніколи не плакали, довелося мені побачити лише через те, що вони почулися прийнятими й любленими!» – сказав Святіший Отець, закликавши не забувати й про те, що Ісус і апостоли також зазнали досвіду ув’язнення.
«Не впадаймо у байдужість, але ставаймо засобами Божого милосердя. Всі ми можемо бути засобами Божого милосердя, і це принесе багато користі як нам самим, так і ближнім, тому що милосердя проходить через жест, через слово, через відвідини, воно є актом повернення радості й гідності тим, хто їх втратив», – підсумував Папа.
Пенітенціарне душпастрство УГКЦ за матеріалами Радіо Ватикан
Немає коментарів:
Дописати коментар