Українські капелани спільно з польськими пройшли дні духовної обнови і навчання

Протягом 15-19 жовтня 2017 року священики Української Греко-Католицької Церкви брали участь у реколекціях і спеціалізованому навчанні В'язничного душпастирства Республіки Польща.  Традиційна жовтнева конференція капеланів, відбувалася у Навчальному центрі в’язничної служби в Попово (під Варшавою). Реколекційні науки Єпископа-помічника Ґданської Архидієцезії Збігнєва Зелінського проходили поруч із фаховими викладами.

На запрошення головного капелана Римо-Католицької Церкви у Польщі отця-доктора Яна Дезідеріуша Пола у цьому заході взяли участь три капелани пенітенціарного душпастирства УГКЦ з різних єпархій: о. Юрій Стронянський, о. Олексій Куйбіда, під-диякон Олег Нестор. Українські капелани пережили атмосферу братерської зустрічі понад 150 польських в'язничних душпастирів та обмінятися досвідом служіння. 

Єпископ-реколектант сам був в'язничним капеланом. В основі його духовної науки були роздуми над богословькими і антропологічними аспектами людської гідності, відновлення самоідентичності віруючої людини. «Зусилля душпастиря однаково цінні як для засуджених, так і для персоналу, - зазначив реколектант, - вони у значній мірі спричиняють припинення антагонізмів,  злагіднюють негативні наслідки ізоляції й полегшують перехід після ув'язнення до  життя у суспільстві.»

Поруч з конференціями та реколекційними науками відбувалися тренінгові навчання, праця в групах на тему безпеки служіння, розвитку програм суспільної інтеграції колишніх в’язнів, залучення парафіяльних спільнот до праці реінтеграції. Також пройшла зустріч з керівництвом Центрального  управління В’язничної служби. 

На конференції генеральний директор В'язничної служби генерал Яцек Кітлінський висловив вдячність і визнання капеланам:  «У служінні Богові в найпрекраснішому ділі, яким є спасіння душ, особливою місією і завданням для священика є надзвичайно важке і вимогливе тюремне служіння. За в’язничними мурами, серед осіб упалих і загублених, досі сліпих до добра і краси, сповнених сумнівів, не просто принести надію, підіймати вітрила віри. Марно очікувати швидкого задоволення, подяки і визнання. Тут, сприймаються тільки щирі наміри і відкрите серце, терпіння і наполегливість.»

Польський досвід в'язничного капеланства є дуже близьким Україні, яка переживає реформування пенітенціарної системи. Участь у конференції польських капеланів надихає й дає можливість пошуку найбільш ефективних моделей капеланського служіння.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ