Шукати в цьому блозі

вівторок, 1 грудня 2015 р.

У Києві відбулася презентація книги багаторічного політв’язня радянських таборів Миколи Горбаля «ПОВЕРНЕННЯ».

29 листопада 2015 року у храмі св. Миколая Чудотворця Мирликійського на Аскольдовій могилі відбулася презентація книги українського дисидента, багаторічного політв’язня радянських таборів, письменника Миколи Горбаля «ПОВЕРНЕННЯ» (Харків: «Права людини», 2014).

Микола Горбаль народився 1940 року на Лемківщині. У п’ятирічному віці разом із родиною розділив трагічну долю лемків – переселення з рідної землі. Вертаючись на батьківщину, сім’я оселилася на Тернопільщині. Музикант, композитор, поет, натхненний національно-ренесансовим віянням 1960-х років, так званою «відлигою», Микола Горбаль занурився у творчість: організував інструментальний ансамбль «Сонце», який успішно виконував його твори, відмінні від радянського репертуару, створив поему «Дума», в якій висловив свою тугу за незалежністю і свободою України. За це 1970 року був заарештований органами КДБ та засуджений до 5-ти років ув’язнення і 2-х заслання за статтею «створення та розповсюдження антирадянської літератури». Під час ув’язнення опинився у середовищі колишніх вояків УПА – радянських «зеків»-«двадцятип’ятирічників», а з 1972 року, періоду масових арештів української інтелігенції, став співв’язнем найвідоміших дисидентів – Івана Світличного, Валерія Марченка, Зиновія Антонюка, Семена Глузмана та багатьох інших. У таборі виконував важливу роль переписувача документів – мікроскопічними літерами на невеличких клаптиках паперу копіював вироки, свідчення та спогади радянських політв’язнів, які відтак у вигляді невеличких «капсул» потрапляли на волю – в дисидентський самвидав, на радіостанції «Голос Америки» та радіо «Свобода». Так, через подвиг авторів, переписувачів, передавачів, які за цю діяльність ризикували власною свободою і навіть життям, світ дізнавався про злочини радянської системи проти гідності як окремих людей, так цілих націй.

Незабаром після завершення першого ув’язнення, в 1979 році був заарештований вдруге. На цей раз за сфабрикованим звинуваченням у «спробі згвалтування». За вироком суду (5 років таборів суворого режиму) опинився в одній із найжахливіших кримінальних зон УРСР – с. Новоданилівка Миколаївської обл., де разом із кримінальними злочинцями працював у гранітному кар’єрі. Під час суду оголосив себе членом Української Гельсінської Групи, продовжував писати на волю.

За добу до закінчення терміну другого ув’язення, в 1984 році Миколі Горбалю було оголошене третє звинувачення – «розповсюдження наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський лад». Новий вирок – 8 років у таборі особливо суворого режиму та 3 роки заслання. Слідчі робили спробу схилити в’язня до покаяння і співпраці і тим купити собі свободу, та отримали тверду відмову. Микола Горбаль, як «особливо небезпечний рецидивіст», опинився в с. Кучино Пермської обл., де відбували покарання Василь Стус, Василь Овсієнко, покутник Семен Скалич. Був звільнений 1988 року, у період радянської «перестройки» та «гласності». Загалом відбув у радянських таборах 16 років. 

Художньо-документальний роман «Повернення», який Микола Горбаль написав незадовго до початку Майдану Гідності, − це глибоке осмислення історичної долі української народу в ХХ та на початку ХХІ ст. Автор аналізує трагедію українців, вбачаючи її причини в перебуванні народу в епіцентрі боротьби Добра і Зла. Герої роману – українська інтелігенція: вчителі, митці, науковці, священики. Разом із ними проходимо непростий шлях спокутування народної самозради, очищення від «скверни» чужий ідеологій, стереотипів і культурних нашарувань та повернення до себе, власної сутності. У романі висвітлені містичні передбачення долі України та Української Церкви, їхньої особливої місії в процесі духовного переродження Європи. 

Роман викликає безліч думок і той стан катарсису, який є наслідком глибокого емоційного потрясіння. Кожен читач зуміє знайти тут важливі для себе теми, відкрити незнані для себе сторінки духовної історії українців і певні дороговкази на майбутнє.

Наталя Пуряєва.



Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

Немає коментарів:

Дописати коментар