Шукати в цьому блозі

субота, 11 лютого 2012 р.

З нагоди Дня особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння в Неділю про Блудного Сина Церква молиться за в’язнів.

Бог шукає кожну людину незалежно від обставин, в яких вона опинилася. Божа справедливість засуджує зло, але людину не відкидає. Милосердний Отець завжди чекає на повернення Блудного Сина. Тому в’язниця потребує вісників Його милосердя. Бог воплотився, щоб Світло сягнуло навіть найтемніших закутків людського буття.
Кожне суспільство доручає законній державній владі реагувати на злочинність за допомогою правоохоронних служб та системи правосуддя. З огляду на кримінальні переступи ми, ради відносного комфорту та безпеки, приймаємо необхідність існування покарання ув'язненням. Воно існує для того, щоб злочинець усвідомив тяжкість свого вчинку, змінив свою поведінку та повернувся до нормального суспільного життя. А також, щоб застерегти інших від правопорушень. Тому тюрми, на жаль, будуть супроводжувати людську цивілізацію стільки, скільки триватиме світ. Але в тій реакції має залишатися досить місця для витривалої і безумовної людяності, щоб особа, зрозумівши, що її вчинок гідний кари, водночас залишилася у глибокому усвідомлені своєї гідності, щоб колись повернутися до нормального співжиття із людьми
Проте тюрма не вирішує проблему наслідків злочину, а часто стає місцем, де беззаконня помножується. Часто тюрма стає лише помстою та відчуженням "нас" від "них". Покарання у вигляді позбавлення волі тягне для засудженої особи додаткові покарання, не передбачені Кримінальним кодексом, з огляду на пониження, обмеження та небезпеки, яким піддається особа.
Пенітенціарна система в Україні охоче приймає служіння Церкви. Проте не може труд священика у цій сфері бути ефективним без допомоги мирян. Адже християнське служіння у в'язничному середовищі є найбільш вибагливою щодо часу душпастирською працею. Тюремні капелани й миряни-волонтери стають містком між особами, позбавленими свободи, та суспільством. Величезне значення має доброзичливість братерського зацікавлення, турбота й співчуття. Це, в значній мірі, ослаблює потоки зла, які буяють за колючим дротом.
Від імені тюремних капеланів просимо молитися за жертв злочину: не лише постраждалих, але й самих в’язнів та за їх родини. Молімося за суддів та адвокатів, в руках яких людські життя та долі багатьох родин. Молімося за працівників Державної пенітенціарної служби України, що працюють з великим напруженням, яких право на належну платню та соціальний захист, з огляду на тяжкі умови праці, є цілком знехтуване. Врешті, прошу про молитву за капеланів та волонтерів пенітенціарного душпастирства. У своїй жертовності не забудьте підтримувати в’язничне служіння Церкви посильним даянням.

+ Михаїл (Колтун)
Єпископ Сокальсько-Жовківський,
керівник Департаменту УГКЦ у справах
душпастирства силових структур України

середа, 8 лютого 2012 р.

Неділя про Блудного Сина в УГКЦ - день особливої уваги до в'язничного служіння.

"Якщо кожна греко-католицька громада в Україні та за кордоном навіть один раз на рік відвідає найближчу в'язницю, то це принесе оживлення парафіяльних спільнот і збагатить церковне життя кожної з них, як це, наприклад є у громадах Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі у Києві, Св. Апостолів Петра і Павла у Чернігові та у архикатедральних громадах Чорткова й Івано-Франківська" - прокоментував необхідність Дня пастирської турботи у в'язницях о. Костянтин Пантелей, відповідальний за співпрацю УГКЦ з пенітенціарною системою України.


Влітку 2010 року Синодом Української Греко-Католицької Церкви було прийнято рішення про проголошення Неділі про Блудного Сина, що за літургійним календарем припадає завжди за два тижні перед початком Великого посту, днем особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння, яке є і пастирською турботою і молитвою за в’язнів, за усіх жертв злочину та за працівників Державної пенітенціарної служби України. Було прийнято рішення про проведення в єпархіях УГКЦ збірок на потреби пенітенціарного душпастирства, оскільки це важливе служіння потребує належної підтримки. Цей день припадає 2012 року на 12 лютого.
За статистичними даними 2012 року,  за кількістю в’язнів на 100 тисяч населення, Україна посідає 4 місце в Європі. Найбільше осіб засуджено за корисливі злочини проти приватної власності — крадіжки, грабіж, розбій, вимагання; на другому місці - «за наркотики»; на третьому — засуджені за умисне вбивство. Велике число наших співгромадян мали досвід перебування «за ґратами». Нині по той бік суспільства опинилося понад 154 тисяч людей. При високому рівні корупції в судах загострилася проблема застарілої спадщини кримінального правосуддя, що в умовах пострадянської України спричиняє переповнення тюрем. Держава карає від імені закону, нехтуючи потребами постраждалих від злочинів, які потребують надолуження та примирення. Нерідко жертви злочину очікують помсти від засудженого винуватця й роками живуть у страху. Окрім того, згідно недавніх опитувань 84 % респондентів бояться стати жертвами несправедливого рішення в українських судах. На тлі цієї кризи, яка кличе про потребу реформ судової системи та змін соціальної політики, велике значення набуває служіння Церкви у в'язниці.

Проблему злочинності неможливо розв’язати виключно силовими методами без плекання солідарності та спів-відповідальності. Тому жодні зусилля цілого нашого суспільства не є надмірними, аби знайти та втілювати усі можливі альтернативи покаранню особи в неволі.
Сучасна місія УГКЦ у тюрмах проходить в атмосфері братнього співслужіння з представниками інших християнських церков і деномінацій. Вона здійснюється на підставі соціального партнерства у співпраці з Державною пенітенціарною службою України. Визнаючи глибоку пошану до праці пенітенціаріїв, які у важких умовах виконують відповідальну суспільну місію, потрібно аби суспільство і компетентна влада приділяла більше уваги змінам у сфері кримінального судочинства та виділяла більше коштів на потреби виховання молоді.


Пенітенціарне душпастирство УГКЦ.

неділя, 5 лютого 2012 р.

Учасники благодійного балу відвідали Чернігівську жіночу виправну установу.

На балу танцюють вільну програму.
27 листопада 2011 р., за підтримки молодіжної комісії Київської Архиєпархії УГКЦ, у Києві пройшов Благодійний осінній бал-маскарад. Він відбувся перед початком Різдвяного посту на допомогу реалізації програми Пенітенціарного душпастирства УГКЦ для реабілітації жінок, що звільнилися  з ув’язнення (м. Чернігів). 5 лютого 2012 року  організатори й учасники балу мали змогу передати зібрані кошти особисто відповідальному за втілення проекту ієромонахові Віталію (Котику) під час їх творчого візиту до Чернігівської жіночої виправної колонії. Там у клубному приміщенні Тарас Гриценко, Марія Цаповська і Катруся Чернега відтворили фрагмент вистави "Ромео і Джульєтта". Під чудовий спів Христини Шонь бальний танець продемонстрували прекрасні молоді пари.



Співає Христина Шонь.
Тарас Гриценко і Катерина Чернега.
















"Які вони гарні!" - у захопленні казали глядачки у залі. "Коли ми їхали до Чернігова, я була так налаштована, що необхідно добре виступити; коли тривав виступ, я бачила добрі очі, сповенні бажання спілкуватися, але було важко дивитися в ті очі, що немов казали "ще не їдьте"; мені було замало, я маю ще раз колись тут побувати", - поділилася своїми враженнями Ксенія Гринів.
Під час балу було експоновано твори
образотворчого мистецтва в'язнів.
Діана Виноградова (Камлюк)
Цього разу жінок очікувала також зустріч та спілкування з переможицею Берлінського конкурсу образотворчого мистецтва в'язнів Діаною Віноградовою (Камлюк). Вона сказала в інтерв'ю: "Наша подорож стала радісною подією. Для мене було важливо запалити вогник надії у дівчат, які майже втратили все у своєму житті. Багато хто з них попали сюди через безвідповідальне ставлення до свого життя, вони вважали, що світ їм винний. Дехто із них бачили мене за ґратами протягом кількох років, тому були здивовані.  Завдяки цьому візиту хотілося мені бути прикладом для відродження їх надії, що вони можуть, як я, бути свобідними, щасливими, вродливими..."
Ієромонах Віталій отримав від Оксани Гринів зібрані кошти.

Після завершення виступу перед жінками у виправній колонії молодь завітала до монастиря Редемптористів, де вручили о. Віталію (Котику) кошти зібрані у Київській Архиєпархії УГКЦ та кошти від Благодійного балу.