Листи з тюрми парафіяльній службі милосердя у Києві. Аскольдова Могила.

Лист ув'язненої Світлани Ш., яка відбуває покарання в Чернігівській виправній колонії ЧВК-44

Христос рождается!

Дорогой о.Игорь, получила долгожданое письмо огромное спасибо. Я не чуть на Вас не обиделась, знаю сколько Вам пишут да помимо писем на свободе сколько работы. Каждому надо уделить внимания это очень тяжело даже не знаю как у Вас на все хватает время. Да хранит Вас Господь и дает здоровья!

Не много о себе я всегда пишу так как есть, значит так в октябре 2011 г. я должна была уехать на Львов на опирацию. То начмед говорил там ремонт в опирационной, а потом и начмед ушол от нас. Вот до сих пор сижу, я давно отдала Иисусу в руки все как Бог даст так и будет. А у меня в феврале будет комиссия на химию, если на то будет Божья воля пойду. Хотя обнаружили на одной ноге три сильных болячки, надо кость дробить а аппарат такой только в Киеве. Дали рецепты на уколы и таблетки они дорогие 100 грн вроде, и сказал врач если не буду лечится закончится с ногами печально. Я написала письмо пошла к врачу он поставил две печати, дали мне адрес я отправила когда еще и до сих пор ничего нет. Вам мне было стыдно отправлять у Вас и так хватает людей, да и Вы мне уже высылали 2010 г по мойму (21.04.2011 р.). Ну что сказать ноги конечно мучают, я с молитвами каждый день и Господь мне поможет я знаю точно. Да и возраст у меня все же 52 года дает о себе знать. Одна беда не приходит работы у нас не было, так хоть 20-30 гривен получить можно сахар купить и так кое-что конверт, а так сижу даже листика не было Вам написать. Ну ничего надо все беды пройти, Господь терпел не так и мы должны пройти. Читаю Библию каждый день и все новое открывается и на душе такая благодать. Вот старая дура столько лет жила во тьме. А вот 5 лет живу с Богом пусть я здесь, пусть у меня ничего нет а я счастлива. И вот верите утром 6⁰⁰ у меня утренняя молитва, почитала, помолилась и иду на завтрак хотя можно и не ходить туда, ну сам факт иду такая радостная, веселая пою песни про себя Иисусу. А потом думаю чему ты Света радуешся дура старая сидишь в тюрьме 5 лет еще 2 года и 6 мес больная и радуешся. Прийду опять почитаю Библию и опять на душе такая радость, Господь меня любит. И без разницы где ты находишся самое главное с Богом и ты счастлив. Может даст Бог скоро пойдем домой, должно снятие быть. Вы извините я даже сейчас не могу выслать иконы, нет пока возможности я ведь сама не умею рисовать. Спасибо за конверт, а то даже не знаю как бы отправила Вам ответ. А просить мне тяжело очень не люблю, ну даст Бог скоро буду дома смогу с Божьей помощью заработать. Я записала Ваш адрес чтобы написать Вам когда буду дома. Вы мне дороги стали и я хочу поддерживать и на свободе отношения. Даст Бог разведу опять свинарник, займусь хозяйством и с Божьей помощью смогу и Вам что-то выслать. Выйду с этих уз возьму кредит, надо закупить живность, земля есть спасибо Богу да и ремонт после пожара надо сделать. Кто сделал тот пожар не знаю, да и зла не держу надо было дома сидеть а не по тюрьмам шататься.

О.Игорь я Вас видела и ходила на молитвы когда приезжали. Еще раз повторюсь огромное спасибо что не забываете меня написали, очень была рада.

Да хранит Вас Господь всех всегда и на всех Ваших путях! Простите за почерк разгружали машину и руки немного устали. Буду с нетерпением ждать письма. А за елей большое спасибо это мое лекарство, я читаю молитву и мажу где болит и мне хорошо. Когда желудок болит пару капель пью. Спасибо что молитесь за меня я тоже за всех молюсь.

До свидания Светлана 9.02.2012 г.

P.S. Постійно сповідається, причащається, інших людей готує і вже двох привела до сповіді. Вже два роки дотримується посту в середу і п'ятницю. Прислала дві ікони, намальовані на полотні: Матері Божої та Ісуса Христа і одну — малюнок аквареллю “Ісус Христос — світло”.

21.03.2011 р. прислала ікону Матері Божої з дитятком Ісусом, зображення на полотні.

Листи від ув'язнених ( з них вперше звернулись 7 осіб)

Чернігівська виправна колонія ЧВК-44 (м.Чернігів) — 9 листів

Чорноморська виправна колонія ЧВК-74 (м.Одеса) — 1 лист

Збаразька виправна колонія ЗВК-63 (с.Добриводи, Тернопільська обл.) — 1 лист

Уманська виправна колонія УВК-129 (м.Умань Черкаської обл.) — 1 лист

Подяка за отриману допомогу дітям - 2 листи

“Я вже писала до Вас листа із проханням про допомогу і мені відповіла ваша прихожанка, що сестри приходу ще до Різдва розіслали всім посилки, але я не отримувала, а вже лютий місяць, може про мене забули… Я не думаю, що для того щоб ви мені допомогли, мені потрібно описувати все своє життя, в якому я наробила багацько помилок, а тепер – я хвора, я ВІЧінфікована. І мені дуже хочеться, щоб Господь почув мої молитви і полегшив мої страждання.

Хай Господь Бог благословляє вас за ваші добрі вчинки. І я вірю, що Господь мене теж чує.

А зараз я хочу звернутись до ваших сестер і прихожан, допоможіть мені необхідними речами, а саме: мило, пральн. порошок, шампунь, туал.папір, гігієничні прокладки, зубну щітку та пасту, крем для рук та обличчя. Із речей: носки, нижню білизну, халат, тапки – 40 р., спорт.брюки, теплу кофту (або светр), зошит у клітинку, конверти. А із продуктів: жиру або соняшникової олії, цукру, трохи печива або цукерок.

Дуже буду вам вдячна за вашу підтримку”

Тетяна З. (Чернігівська ВК)

“…54 года, родом из Запорожской области. Срок у меня большой 12 лет, из них 9 лет нахожусь в зоне... Помогите мне пожалуйста, лекарством, потому что я очень болею, а такого лекарства у нас на санчасти нет. У меня диагноз – остеахондроз, сильные боли в спине и потянуло правую ногу. На данный момент я не работаю,... болею, а лечиться просто нечем. Высылаю Вам рецепт…За ранее благодарю от души Вас и пусть хранит Вас Господь”

Ганна Г. (Чернігівська ВК)

“…Багато жінок нашої колонії розповідали мені, що Ви займаєтесь допомогою сімям та дітям, батьки яких знаходяться в місцях позбавлення волі, та також засудженим, які потребуються в ліках.

Мені дуже хочеться подякувати Вам за Вашу турботу та доброту до нас, до всіх жінок, які засуджені.

…Мені 30 років, на волі старенька мати з малою дитиною і в неї нема можливості мені допомогти ліками, бо сама ледве зводе кінці з кінцями. Я ВІЛ-інфікована. Стан здоров’я дуже погіршується з кожним роком, а сидіти мені ще 2 роки.

Якщо Ви можете, допоможіть мені будь ласка. Рецепт медчастини я кладу”

Єлизавета А. (Чернігівська ВК)

“Дорогой отец Игорь! У меня нет конверта, поэтому ложу свой рецепт с письмом сестры. Заранее благодарю за помощь”

Маргарита В. (Чернігівська ВК)

“…Я сирота, нахожусь в отряде инвалидов и пенсионеров… Христом Богом молитвенно прошу Вас, помогите мне пожалуйста деньгами на приобретение паспорта… если я освобожусь, это для меня лично, будет очень большая проблема… Спасибо что Вы помогаете таким, как я. Низкий Вам поклон!!! Храни Вас Господь!!!”

Валентина Р. (Чернігівська ВК)

“…Вы написали мне про священника с Черниговской колонии, что он помогает тем кто освобождается…после освобождения… я бы хотела быть полезной, работать при церкви, помогать священнику в работе, и помогать таким же заключенным женщинам как и я сейчас, у Вас есть волонтеры, которые Вам помогает, может и этому священнику с Черниговской колонии нужны волонтеры которые помогали ему в служении, я очень бы была рада быть ему полезной. Я освобождаюсь в сентябре этого года, через сем месяцев.

А Вам отец Игорь, я очень благодарна, Вы и поддержали морально, по возможности необходимым, здесь в этих стенах эта помощ очень нужна. Спасибо Вам большое.

Дуже буду чекати, що Чернігівській священник відгукнеться, і я стану для нього корисною.

Дякую Вам! Буду чекати Вашого листа!

Хай Господь Вам допомагає!”

Надія А. (Уманська ВК, Черкаська обл.)

“…Я просила у Вас, о.Ігорю прислати мені літературу таку як Біблія і Закон Божий, але не знаю чи у Вас є така можливість.

І ще Ви просили описати про себе, про свою сім’ю. звичайно розповіла як я тут опинилася, який вчинила поступок за що і відбуваю покарання, про свого єдиного сина який проживає на Волині, батьків немає і два брата також померли коли я уже знаходилась тут. Ось так і живу”

Любов С. (Збаразька ВК, Тернопільська обл.)

“ …Очень сильно я переживаю за дом, за родных и родителей, я уже писала запрос, чтобы сообщили мне за них. Я постояно за них молюся и прошу у Бога , чтоб выйдя отсюда застать их живыми… Я верю что будет все хорошо, потому что я с Богом… Отец Игор я высылаю вышивки с 8 мартом, и открытку с 8 марта в Вашу церковь, сестрам. Мне очень хочется побыть в Вашей церкви”

Раїса О. (Чорноморська ВК, м.Одеса)

<><><>Парафіяльна служба милосердя

Довічно ув’язнені.

Я служу Богу для всіх категорій засуджених. Ці дві життєві історії хочу розказати вам про довічно засуджених. Моя головна ціль як священика – це спасти душу, вирвати її у диявола, а це можливе тільки через віру в Бога і розкаяння.

Історія перша.
Сповідь в’язня

Протягом двох років ми зустрічалися з молодою людиною, яку звуть Георгій. Йому приблизно 23-24 роки. Коли ми вперше зустрілися з Георгієм, я бачив перед собою усміхнену людину, досить життєрадісну і освічену (має вищу освіту). Тоді я поставив собі питання:: «Що робить така людина у камері довічних?»

Ми з Георгієм розмовляли на різні теми: про Бога, філософію і науку. Про свій гріх Георгій не хотів говорити, єдине, що сказав він, то це, що він нікого не вбивав, але до вбивства причетний. Коли ж я запропонував йому посповідатись, він сказав, що ще не готовий. Пізніше мені сказали, що він засуджений за вбивство своїх батьків. Потім ми з Георгієм розмовляли про Бога, про гріхи людські. У розмові Георгій почав говорити і відкрив свій гріх, також сказав, що не хотів смерті своїх батьків, але так вийшло. Це зробив його друг, якому він довіряв. Все вийшло з-під контролю, цей друг не мав цього робити. Коли я йому пропонував розкаятися, посповідатися і причаститися, то він знову відмовився, сказавши, що ще не готовий. При нашій духовній зустрічі вкінці осені 2010 року Георгій підійшов до мене і виявив бажання посповідатися і прийняти Святе Причастя. Він написав мені листа. З дозволу Георгія хочу його опублікувати. Цей лист для нас усіх.

Лист Георгія
(Стиль автора збережено)

Здравствуйте, отец Василий!

Пишу Вам искренне все то, что имеется на сердце, как есть, то, чего я не успеваю сказать во время наших кратких редких духовных бесед.

Я часто задумываюсь над одним существенным для меня вопросом: как, для чего и ради кого следует теперь мне жить в этом мире?

И я, задавая себе этот вопрос уже примерно 5 лет с момента заключения под стражу, пришел к одному очень важному для меня выводу – жить мне надо ради того, чтобы не огорчать и не обрекать на душевные терзания тех, кому я не безразличен, кто помнит обо мне и хранит светлые добрые мысли про меня в своем сердце! Еще я считаю, что есть смысл дальше жить для того, чтобы постараться искупить те грехи и ошибки, из-за которых я сам сейчас страдаю! Ну а на вопрос «как жить?», я пришел к выводу о том, что стоит приблизить самого себя и в последствии постараться войти в лоно Церкви! Да, это нелегко и отнюдь не просто. Даже более того – необходимо пересмотреть все в себе самом и в своей жизни, уметь осмыслить суть всех своих деяний и поступков для того, чтобы различить настоящее добро от многоликого подлого зла, которое заполнило весь мир, умы и помыслы людей. Мне обидно и досадно от осознания того, что я в какой-то степени стал в определенный момент частью этого всеобъемлющего зла. И сама причина этой досады, стыда и сожаления заключается в том, что я ношу имя Георгия Победоносца, ангела, который стоит на страже добра и ведет борьбу со злом, с демонами Ада, с врагами всего рода людского.

Получается так, что я, будучи с самого рождения крещенным в храме христианской веры, просто предал эти основы моей жизни, нарушил все писаные и не писаные правила, устои, понятия и морально-этические нормы. Иными словами, я, сам того не желая, перевернул и разрушил свою жизнь! И самое тяжелое в том, что я действительно не желал ни кому смерти, и я глубоко осознаю и раскаиваюсь в том, что из-за меня погибли мои родители.

Я не ищу оправданий своему неосмотрительному поведению, которое в результате привело к ужасной трагедии в моей жизни.

Отец Василий, иногда я начинаю думать, что мне нет прощения за то, что произошло. Может, внешне я создаю впечатление жизнерадостно человека, но это не так. На самом деле, я просто не хочу переносить все свои негативные мысли и эмоции на других людей. Потому, что у каждого человека и так хватает своих проблем и душевных переживаний за свои собственные грехи.

Отец Василий, я очень Вам признателен и безгранично благодарен за Ваше внимание и участие, за Вашу помощь и советы, за Ваше понимание и человеческую поддержку!!!

Ваша помощь и добрые наставления для меня просто бесценны, потому что именно благодаря Вам я начинаю по-настоящему верить и понимать истины, исходящие от Господа, я в душе обретаю надежду на лучшее, потому что вижу, что есть еще настоящие добрые хорошие люди на земле, которая усеяна злом и всяческой скверной, портящей человеческие умы и извращающей саму людскую природу! Спасибо Вам за все! Такие люди, как Вы, очень нужны тем, кто попал в тюрьму, сбившись с пути правды и чистых истин, облагораживающих род человеческий.

Все мы грешны и склонны к различным ошибкам в своих действиях и поступках. Но в каждом человеке есть добро, и важно найти его и вырастить в своей душе, подобно тому, как вырастает целое могучее дерево из семени. Семя добра есть в каждом человеке, и, следовательно, каждый может стать на путь истинный, чтобы приблизиться к Господу Богу нашему и заслужить Его прощение, искупив свои грехи.

Отец Василий, я очень рад и искренне счастлив всей своей душой тому, что судьба, с позволения Бога, послала мне Вас в трудную для меня минуту тяжелого времени!!! Не посчитайте за наглость или же неучтивость с моей стороны, если я Вас попрошу быть моим духовным наставником. Это моя личная просьба к Вам. Если Вы согласитесь, то я буду Вам глубоко признателен и премного благодарен.

Да хранит Вас Господь Бог всегда, везде и во всем, пусть пошлет Он для Вас долгие лета жизни на благо всех людей!

Со всей душой и глубоким уважением к Вам, Георгий

Історія друга

Відвідуючи внутрішню лікарню СІЗО у Донецьку, я зустрічався з різними хворими в’язнями. Тут і відбулася наша перша зустріч з В’ячеславом. Переді мною сиділа непроста людина. В’ячеслав мені сказав, що вже 30 років перебуває в тюрмах і колоніях. Він нехрещений, але хотів би охреститись, і не просто так охреститись, а з повним усвідомленням Бога Христа. Він уже знав, що тепер засуджений, напевне, довічно.

Друга наша зустріч з В’ячеславом відбулася у камері довічних. Справді, так як він і говорив, його засудили довічно. Він розумів міру своєї вини. Правда, він у розпач не впадав, я бачив перед собою вольову людину. Скільки ми з ним зустрічалися, він говорив, що ще не готовий прийняти хрещення, хоче більше пізнати Христа. Ми з ним розмовляли про Бога, я йому приносив книги для кращого пізнання. На наступній зустрічі В’ячеслав сказав, що хоче охреститися, що він на підсвідомості відчуває свою смерть, хоча він був здоровий і ще не мав 50 років. Ми призначили день хрещення, це був четвер 11.11.2010 року. У розмові з В’ячеславом я сказав, що при хрещенні він може навіть змінити своє ім’я. А він сказав, що коли була жива його мати, вона хотіла, щоб його звали Олексієм, а це ім’я, В’ячеслав, дала йому його бабця. На честь пам’яті своєї матері він хотів би охреститися Олексієм. Цим ім’ям ми його і охрестили.

Такий шлях пройшов Олексій: після 30 років ув’язнення зустрів Христа в камері довічних.

Капелан тюремного служіння
о. Василь Пантелюк

Стан в'язничної системи України на 1 лютого 2012 року.

Державна пенітенціарна служба України

04050 , м. Київ, вул. Мельникова, 81

 

Станом на 1 лютого 2012 року в 183 установах, які належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 153 430 осіб.

При цьому:

у 33 слідчих ізоляторах; з них на стадії:	35986 особи,
досудового слідства	4156 осіб,
судового слідства (до винесення вироку)	16871 осіб,
у 142 кримінально-виконавчих установах з них:	116107 осіб,
у 9 установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків	6824 осіб;
у 13 колоніях для тримання жінок	6108 осіб;
у 35 установах середнього рівня безпеки для вперше засуджених	36524 осіб;
у 41 установі середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених	44735 осіб;
у 9 установах максимального рівня безпеки	4335 осіб;
у 6 установах мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків	963 осіб;
у 23 виправних центрах	5091 осіб;
у 6 спеціалізованих лікувальних закладах	2879 осіб;
– сектори максимального рівня безпеки при установах	1174 осіб;
– засуджених до довічного позбавлення волі	935 осіб;
– дільниці соціальної реабілітації при установах	2328 особи;
– в лікувальних закладах при ВК та СІЗО	2645 осіб;
– арештні доми при виправних колоніях	603 осіб;
– дільниці слідчих ізоляторів при установах	963 осіб.
у 8 виховних колоніях для неповнолітніх	1337 осіб;

Серед засуджених:

12,6 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;
1763 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
987 осіб відбувають покарання у вигляді арешту.

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:

17,1 тис. осіб – за умисне вбивство, у тому числі
8,6 тис. осіб, які вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;
9,8 тис. осіб – за умисне тяжке тілесне ушкодження;
29,5 тис. осіб – за розбій, грабіж та вимагання;
2,3 тис. осіб – за зґвалтування;
24 осіб за захоплення заручників;
21,9 тис. осіб – за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення.

Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 128 промисловими та 11 сільськогосподарськими підприємствами.

При 88 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади, в яких навчається майже 9 тис.засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених забезпечує 151загальноосвітній навчальний заклад. З їх числа: у 58 установах – вечірні школи,74 – класи (групи) з вечірньою формою навчання, 19 – навчально-консультаційні пункти. До загальноосвітнього навчання залучено понад 14 тис. засуджених.

Для задоволення релігійних потреб засуджених функціонує 127культових релігійних споруд, з яких: 76 – храми; 47 – каплиці; 4 – молитовні будинки.

На обліку у 703 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 146177 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та адміністративних стягнень.

Діяльність кримінально-виконавчої служби забезпечують 46,1тис. працівників при штатній чисельності 52,3 тис. посад.

Працівники Державної пенітенціарної служби України проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському та Дніпродзержинському училищах професійної підготовки персоналу.

Підготовка фахівців для пенітенціарної служби з вищою освітою здійснюється в Національному університеті "Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого", Харківському національному університеті ім.В.Н. Каразіна та Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня2011р. № 201-р утворено Інститут кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії внутрішніх справ. На сьогоднішній день в Інституті кримінально-виконавчої служби навчається на денній формі – 161 курсант та на заочній формі – 197 слухачів.

 © Державна пенітенціарна служба України