Покликання до в'язничного служіння Церкви. 5 років після Конгресу католицьких капеланів у Римі.

"Якщо кожна греко-католицька громада в Україні та за кордоном навіть один раз на рік відвідає найближчу в'язницю, то це принесе оживлення парафіяльних спільнот і збагатить церковне життя кожної з них, як це, наприклад, є у громадах Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі у Києві, Св. Апостолів Петра і Павла у Чернігові та у архикатедральних громадах Чорткова й Івано-Франківська" - прокоментував необхідність пастирської турботи та євангельського служіння волонтерів у в'язницях о. Костянтин Пантелей, відповідальний за співпрацю УГКЦ з пенітенціарною системою України.

У вересні 2012 року ми пригадуємо подію 5-літньої давнини, яка відлунює у нинішні дні ще з більшою актуальністю.

ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО СВЯТОСТІ ВЕНЕДИКТА XVI ДО УЧАСНИКІВ ДВАНАДЦЯТОГО СВІТОВОГО КОНГРЕСУ МІЖНАРОДНОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ КОМІСІЇ ПАСТИРСЬКОЇ ОПІКИ В’ЯЗНИЦЬ

Castel Gandolfo четвер, 6 вересня 2007 р.

Дорогі Друзі,

я радий вітати вас, оскільки ви зібралися в Римі з нагоди XII Світового Конгресу Міжнародної католицької комісії душпастирства у тюрмах (ICCPPC). Я дякую президентові вашої організації, докторові Крістіану Куну, за добрі слова, звернені від імені виконавчого правління Комісії. Тема вашого Конгресу цього року, «Відкрийте лик Христа у кожнім в’язні!» (Мт. 25:36), належно зображує ваше служіння як яскраве спіткання Бога. Дійсно, у Христі «Любов до Бога й любов до ближнього тісно переплетені», так, що «у найменшому браті ми зустрічаємо самого Ісуса і в Ісусі ми зустрічаємо … Бога.» (cf. Deus Caritas Est, 15). Ваше служіння вимагає багато терпіння й наполегливості. Нерідко трапляються розчарування та знемоги. Зміцнення зв'язків, що поєднують вас із вашими єпископами, вчинить вас здатними знаходити підтримку й керівництво, що їх ви потребуєте, аби здобути розуміння вашої життєвої місії. Дійсно, це служіння в межах місцевої Християнської спільноти (поблизу пенітенціарного закладу ред.) підбадьорить й інших приєднуватися до вас у виконанні праці милосердя щодо тіла, таким чином збагачуючи еклезіальне життя єпархії. Так само, це допоможе наблизити тих, кому ви служите до серця Вселенської Церкви, особливо через їхню регулярну участь у Таїнстві Покаяння і Святій Євхаристії (cf. Sacramentum Caritatis, 59).

В'язні легко можуть бути розбиті почуттями ізоляції, ганьби й відкинення, що погрожують зруйнувати їхні надії та очікування на майбутнє. У цьому розумінні, Капелани та їх помічники з вірних покликані бути вісниками нескінченного Божого милосердя та прощення. У співробітництві з цивільною владою, їм довірено важке завдання допомогти ув'язненим віднайти почуття мети, щоб із Божою Ласкою, вони могли перетворювати своє життя, примирятися зі своїми домашніми й друзями, та, як тільки можливо, приймати обов'язки й відповідальності, що дозволять їм повести праведне та чесне життя у суспільстві.

Судові й карні установи відіграють фундаментальну роль у захисті громадян й охороні суспільних дібр (cf. Catechism of the Catholic Church, 2266). У той же самий час, вони повинні допомогти у відновленні «соціальних зв'язків, зруйнованих скоєним злочином» (cf. Compendium of the Social Doctrine of the Church, 403). За своєю глибинною природою, ці пенітенціарні установи мусять сприяти відновленню правопорушників, полегшуючи їхній перехід від розпачу до сподівання та від стану непевного до благонадійності. Коли умови в середині цих установ не сприятимуть процесові повернення чуття гідності та прийняття пов'язаних із ним обов'язків, такі заклади будуть не в змозі досягати одного з їхніх найсуттєвіших призначень. Суспільні влади повинні бути завжди, пильними щодо цього, цураючись будь-яких засобів покарання чи виправлення, які або підривають або принижують людське достоїнство ув'язнених. У цьому відношенні, я повторюю це, заборона проти катування не може бути порушена за будь-яких обставин (Ibid., 404).

Я переконаний, що ваш Конгрес подарує нагоду поділитися вашим досвідом споглядання таємничого виразу лику Христа, що сяє через обличчя ув'язнених. Я підбадьорюю Вас у ваших зусиллях, щоб показати це обличчя світові, оскільки Ви змагаєтеся за більшу повагу до гідності утримуваного під вартою. Нарешті, я молюся, щоб цей Конгрес став особистою нагодою для вас, щоб оцінити, як, у прояві уваги до потреб ув'язнених, ваші власні очі були відкриті до чудес, які Бог робить для вас щодня (cf. Deus Caritas Est, 18).

З цими почуттями я простягаю мої найсердечніші побажання до Вас і всіх учасників Конгресу для успіху вашої зустрічі й охоче передаю моє Апостольське Благословення вам і вашим ближнім.



© 2007 - Libreria Editrice Vaticana

V Всеукраїнське паломництво працівників пенітенціарної системи "Справедливість, віра, милосердя!".

26-27 вересня 2012 року відбулося V Всеукраїнське паломництво працівників Державної пенітенціарної служби України під гаслом "Справедливість, віра, милосердя!". Традицію щорічної професійної прощі пенітенціарних службовців розпочали офіцери центрального апарату та 25 територіальних управлінь Державної кримінально-виконавчої служби України 2008 року у 10 літній ювілей створення служби. Від 2009 року ДПтС України здійснює щорічну прощу до Свято-Успенської Унівської Лаври до чудотворного місця, де зберігається одна з найбільших святинь України – Унівська ікона Богородиці. Проща працівників пенітенціарної служби разом із в'язничними капеланами проходить щороку у Свято Воздвиження в намірі поглиблення розуміння пенітенціарного служіння та науки Церкви щодо злочину, гріха, покути, прощення, переміни життя і плекання гідності людини.

У день передсвяття Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста прочани зібралися у містечку Перемишляни, у храмі Св. Миколая Чудотворця,  де душпастирював Блаженний Священомученик Омелян Ковч, знаний як «парох Майданека». Після Молебну до Священомученика Омеляна колона прочан вирушила пішою молитовною ходою до Лаври. Паломники переживали глибокий трепет та духовне піднесення, коли на околиці села Унева  прийняли образ Пресвятої Богородиці Унівської на ношах, які почергово несли службовці та капелани.   Так само почергово несли хоругви. Вони, немов духовні вітрила, майоріли над колоною паломників. Серед прочан були члени родин пенітенціарних службовців, також в’язничні душпастирі, студенти Львівської духовної семінарії Св. Духа  та Чортківської дяківської академії. Участь у паломництві взяло понад сто осіб, працівників державної служби регіональних  управлінь Києва та Київської, Тернопільської та Івано-Франківської областей та членів їхніх родин. Духовний супровід їм надавали: відповідальний за в’язничне душпастирство в УГКЦ о. Костянтин Панетелей, капелан Львівської виправної колонії №48 о. Андрій Хомишин, о. Іван Мельник, що здійснює душпастирське служіння для вірних у Чортківському слідчому ізоляторі та о. Ігор Ільків, капелан Миколаївської виправної колонії.

 

Подорожуючих привітали величні дзвони. Отцівським благословенням зустріли прочан високопреподобний ігумен Теодор й преосвященніший Юліян (ВОРОНОВСЬКИЙ), Архимандрит монахів студійського уставу, Єпископ-емерит Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Владика Юліан, що багато років піклувався про систематичне в'язничне душпастирство у Самбірській виховній колонії й у Дрогобицькій виправній колонії для чоловіків, часто відвідував в'язнів,  після святкової вечірні звернувся до паломників з архипастирським навчанням про пенітенціарне служіння. Він пригадав у проповіді про слова Пророка і Предтечі Івана до вояків і посадовців, які приходили на Йордан хреститися.

Пізно увечері відбувся Акафіст перед Унівською Чудотворною іконою Богородиці з молитвою про рідних і близьких присутніх прочан. Самодіяльна мистецька програма  прозвучала на співочому майданчику біля чудотворного джерела. Молитовні роздуми над Хресною дорогою Спасителя наповнили нічні чування. Численні прочани приступили до Св. Тайни Сповіді. 

27 вересня на Чернечій горі відбулася панахида за усопших, у Свято-Успенському храмі була відслужена святкова Утреня,  та Божественна Літургія, яку очолив ієрей Костянтин Пантелей, керівник Відділу УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі України. Він у проповіді після Євангелія говорив про духовність та значення почитання Церквою Чесного Хреста Господнього «Хрест є мірилом справедливості перед яким усяка людина пізнає себе винною у грісі, але через каяття Хрест Христовий стає знаком примирення з Господом і з ближніми». Після Божественної Літургії о. Костянтин висловив особливу вдячність організаторам паломництва в територіальних управліннях, зокрема - полковнику внутрішньої служби Руслану Вовку (Управління ДПтС України у Тернопільській області), на плечах якого була віповідальність за підготовку І Всеукраїнського паломництва ДПтС України 5-ть років тому.

 Після Літургії Водосвятний молебень, молитва за Україну та святкова трапеза завершили прощу. Паломництво мало особливу атмосферу людяності та внутрішньої посвяти, на думку капелана Андрія Хомишина. Капелан Іван Мельник, що вперше брав участь у прощі ДПтС України, відмітив високі морально-етичні й духовні якості працівників служби. На згадку про участь у цій події кожен учасник отримав грамоту прочанина від ігумена монастиря та памятку від Патріаршого паломницького центру.

22 - 23 вересня ДПтСУ взяла участь у ІV Всеукраїнському військовому паломництві до Зарваниці 2012 року.

Пенітенціарне Душпастирство УГКЦ.

Хрест – наше спасіння.

23 вересня 2012 року, у Неділю перед Воздвиженням Чесного Хреста у каплиці Збаразької ВК №63 засуджені жінки Міжобласної спеціалізованої туберкульозної лікарні мали змогу приступити до Тайни Сповіді і Святого причастя.

Тут відбувають покарання люди, яким найбільш потрібне Боже Милосердя і Господнє прощення. За час перебування тут вони мають час, щоб переосмислити своє життя, покаятись і навернутися на правильний шлях. З допомогою в’язничного капелана отця Омеляна Колодчака і волонтера Світлани Довгополої жінки можуть більше дізнатися про Бога і Святі Таїнства. Одна засуджена виявила бажання охреститися. «Народившись в Росії , в родині членів Компартії,- розказує засмучено охрещена Наталя, – я не була охрещена в дитячому віці, і ніколи в дитинстві не чула про Бога, можливо те привело мене сюди. Тепер почувши, що хрещення необхідне для спасіння, вирішила охреститись». Таїнство Хрещення здійснив отець Омелян Колодчак. Співслужив з ним отець Григорій Хома, який здійснив Святу Тайну Сповіді. Для засуджених був відправлений Молебень до Серця Христового. «Я зичу вам через силу Святого Причастя, Хреста Животворящого і Серця Христового – Символу Божої Любові, – зазначив отець Омелян, – полегшення в душах ваших, і відчувати завжди Господню присутність.» Усі жінки отримали образки Божого Милосердя.

Дуже часто у повсякденному житті хрест ми порівнюємо з якимось тягарем і переживанням і не замислюємося, що хрест – є даром Божої любові до людей, надією на спасіння душі і воскресіння для майбутнього життя. Цього тижня ми святкуємо Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це день, коли цариця Олена віднайшла Хрест Господній і ще два хрести. Того часу біля цього місця проходила похоронна процесія, вирішили щоб переконатись в тому який хрест Ісуса, по черзі прикладали знайдені хрести до померлої. Третій хрест, який приклали до померлої повертає їй життя, вона воскресла. Тоді зрозуміли, що це є хрест Ісуса. Подія привернула увагу місцевих жителів, всі хотіли приступити і поклонитись Животворящому Хресту. Після цього Воздвиження багато юдеїв хрестилось. Від того часу Хрест стає символом та джерелом благодаті тому, що безмежне смирення Бога і любов до нас найбільше проявились під час страждань Спасителя на Хресті.

Надія Тхір  (стаття в "Народному слові")