Відбулося Паломництво працівників ДКВС і пробації до Перемишлян і Унева

22-23 червня 2019 року відбулося ХІ Паломництво працівників Державної кримінально-виконавчої служби і пробації до Перемишлян і Унева, присвячене пам'яті Блаженного Омеляна Ковча, відомого як священик Майданека. Головна тема паломництва - конфронтація зі злом і людяність.

У події брали участь співробітники пенітенціарних установ Центрального і Західного міжрегіональних управлінь з питання виконання кримінальних покарань і пробації. Проща розпочалася у церкві Св. Миколая у Перемишлянах – у храмі, де служив Блаженний Священномученик Омелян Ковч, в’язень і єдиний священик концтабору «Майданек». У 2019 році припадає кілька знаменних дат, пов’язаних із життєвим подвигом отця Омеляна Ковча: 25 березня виповнилося 75 років з дня його мученицької смерті, 20 серпня – 135 років з дня народження, а 24 квітня – 10 років від проголошення Блаженного Покровителем душпастирів УГКЦ.

Прочан привітав під час Архиєрейської Літургії преосвященніший владика Петро Лоза, Єпископ-помічник Сокальсько-Жовківський, який мав досвід в'язничного душпастирського служіння у Чернігові і Новгород-Сіверському. У проповіді владика розповів про захист людської гідності, яка була в основі священичого подвигу Блаженного Омеляна та звернувся до пенітенціаріїв: «Зустрічаючись із в'язнем за ґратами необхідно пам'ятати, що незалежно від зла, яке він вкоїл, Бог дає цій людинаі невід'ємну гідність особи на образ і подобу Божу». 

Проповідь преосвященнішого Петра Лози під час Паломництва працівників ДКВС і пробації до Перемишлян й Унева

Серед прочан були члени родин пенітенціарних службовців, в’язничні душпастирі, студенти Дяківської академії з м. Чортків. «Справедливість, віра, милосердя!» - це гасло написано на хоругвах ДКВС, віддзеркалюючи глибину християнського розуміння завдань цієї складної професії пенітенціарія.  Ці хоругви Державної кримінально-виконавчої служби були освячені 2009 року у перемишлянському храмі Блаженного Омеляна, коли вперше паломники вирушили від Перемишлян до Унева. 

В часі паломництва відбулася урочиста академія пам'яті Блаженного Омеляна Ковча, яка дуже зворушила всіх присутніх. Підготували заходи, пов'язані із проведенням прощі капелани і волонтери Пенітенціарного душпастирства УГКЦ у взаємодії з керівництвом Адміністрації ДКВС.  Організатором урочистої академії на вшанування пам'яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча став дитячий колектив Перемишлянської загальноосвітньої школи і парох храму Св. Миколая отець Віктор Мельник.

23 червня прочани прибули до Унівського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці, де відслужили Божественну Літургію. На завершення прочани подякували Церкві за нагоду поглибити розуміння свого християнського покликання і духовну наснагу, якої так потребує кожний пенітенціарний працівник. 

Фото-репортаж з Паломництва працівників ДКВС і пробації до Перемишлян і Унева 22-23 червня 2019 року.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

"Українське суспільство нагадує в’язня, якого випустили з в’язниці", - Блаженніший Святослав Шевчук

"Громадяни України повинні розуміти, що дар свободи – це велика цінність, і не повертатися назад. Нам потрібно зростати в цій свободі і не торгувати нею".

Таке переконання висловив у інтерв’ю глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, повідомляє департамент інформації УГКЦ.

"Може, скажу парадоксальну фразу, але в мене таке відчуття, що українське суспільство нагадує в’язня, якого випустили з в’язниці. У нього якийсь перехідний період. Йому потрібно інтегруватися в суспільство і знайти там своє місце. У нього чимало внутрішніх ран. Начебто він вже на волі, але ще живе в полоні стереотипів стосунків між людьми, сформованих в умовах неволі. Він на волі, але продовжує співати тюремний шансон", – сказав Блаженніший Святослав.

"Це стосується і людської душі, – додав він, – адже рабська система поневолює її. Пута рабства потрібно розірвати і пройти процес визволення".

На думку глави Церкви, українське суспільство під час Революції гідності почало розривати свої пута.

"Часто згадую слова режисерки серії коротких документальних відео «Вавилон 13», сказані на презентації: що вона бачила, як померла пострадянська Україна і народилася вільна держава. Це довгий і непростий процес. Але в мене відчуття, що часом ми починаємо гнітитися свободою, що ми втомилися від неї. Деякі вважають, що свобода – це щось таке, що можна віддати взамін на добробут. Однак таке мислення дуже небезпечне, оскільки є ризик втратити і те, і те", – сказав Святослав Шевчук.

При цьому глава УГКЦ переконаний, що Україна у будь-якому разі буде вільною, незалежною державою.

"Ми в «Єгипет» не повернемося. Шляху назад немає. Але як довго будемо йти вперед, залежить від нас. Хто заводив у владу зрадників країни, на кшталт Януковича і його соратників, бандитів, корупціонерів? Ті, хто за них голосував. Про свою відповідальність слід пам’ятати щоразу, коли стоїмо на порозі виборів", – наголосив предстоятель.

На його переконання, свобода – це дар і велика сила. Як сказав Блаженніший Любомир, свобода – це можливість творити добро. Вільна людина здатна зруйнувати тиранію і будувати нові обставини, в яких дійсно можна і потрібно жити. Проте свобода – це і можливість помилитися. Ще свободою можна зловживати.

"Тому я хочу, щоб ми вчилися бути відповідальними. Дуже легко на когось показувати пальцем: це він винен. Але коли до влади приходять злочинці, за їхніми злочинами стоять і ті, хто віддав за них на виборах свій голос", – вважає Глава УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ.

На Зіслання Святого Духа відбувся натхненний візит до в'язнів

В день П'ятидесятниці 16.06.2019 р. о. Костянтин Пантелей і волонтер Михайло Косик привітали зі святом Зіслання Святого Духа ув'язнених і персонал у Київському слідчому ізоляторі і в лікарні Бучанської виправної колонії

Спочатку відбулися моління і проповідь у каплиці Праведного Йова для засуджених із господарської обслуги, відтак обхід камер в жіночому корпусі, корпусі неповнолітніх, корпусі лікарняному і на секторі для довічно-засуджених в'язнів. Ми привітали персонал чергової зміни. Завершився день візитом до Міжобласної лікарні у Бучанській колонії № 85.

Тіло без душі мертве, так і душа без Святого Духа мертва. Якось так коротко, можна охарактеризувати Свято П'ятидесятниці. За решіткою цікаво палить сонце, легкий вітер чомусь не охолоджує, а здається ще більше підсилює невгамовну спеку. Зустрів нас чорний кіт. Його зосереджений погляд надовго можливо залишиться в моїй свідомості. Перший пост, про себе, подумав я)) Це можливо, тільки одна жива істота, якій ця спека по барабану. Кожний виконує свої обов'язки згідно робочих компетенцій)) 

Як важливо, нести світло. Світло? Ось, світло: шалене сонце, розпечений бетон. Ні, це все не те. Світло - це щось більше, набагато більше від природніх явищ. А завтра буде сніг і що ти скажеш? І в тих 'хатах' де була надто висока температура і можливо через декілька місяців там буде мокро, сиро і холодно. Ні, це все не те. Світло - це коли в твоєму серці живе Христос і Дух Святий наповняє тебе. Коли твої діла говорять за тебе, а не твій довгий язик. Коли ти живеш не по Панятіях у класичному розумінні цього слова, а за Завітом Христовим. І тоді тобі однаково буде, яке там сонце жарить, чи який циклон має прийти. 

Ой, Лук'янівка, що ти не бачила, та й чим тебе здивуєш. Адміністрація забезпечує безперешкодний доступ до в'язнів і це радує. Дай Бог, щоб були гарні плоди. Щоб люди змінювалися на краще. Так і хотілося не тільки говорити, а й просто тут же надрукувати, коли ми були в 'Довічників і у в'язнів з досить тривалими термінами': 'Кожний в'язень має шанс на зміни поки живе. Упустити руки - це шлях в нікуди. Не піддаватися зневірі, вірити в краще'. Запам'яталися слова отця Костянтина, коли ми зайшли в блат-хату: 'У вічність ми нічого матеріального не візьмемо і ці чьотки також'. Та, так, та й дійсно - так, про себе подумав я. І ми маємо забезпечити цей шанс. "В житті одна помилка - не біда, біда, коли усе життя - помилка "(Ліна Костенко).

Волонтер Михайло Косик, Лук'янівська в'язниця 16.06.2019 (Свято П'ятидесятниці)