Посада тюремного священика вперше була введена в Європі наприкінці XVIII століття у в'язницях Великобританії. Священиків, які служать в армії, в'язниці, лікарнях, стали називати капеланами. Але парадокс нашого часу в тому, що соціальна праця із засудженими та захист їх прав стали більш значущими, ніж духовне окормлення. Тепер капеланом може бути також мирянин, а капеланам-клірикам заборонено говорити про свою віру без згоди засуджених. Більш того, в західному суспільстві зростає число людей, які вважають, що потрібно скасувати посаду тюремного капелана, а гроші спрямувати на поліпшення соціального забезпечення засуджених.
Капелани в Англії та Уельсі
1779 - знакова дата в історії тюремного служіння. У цьому році в Англії священик став штатним співробітником в'язниці. Проте в країні існувало значне лобі, що перешкоджало посилення впливу Церкви в пенітенціарній системі і вважало, що зайва турбота про злочинців не входить в обов'язки держави. Тому капелани служили лише в деяких в'язницях. Знадобилося сорок років, щоб тюремний священик став співробітником пенітенціарної установи нарівні з начальником в'язниці і лікарем.
За англійським законодавмство 1823-1825 років тільки за наявності цих трьох посад в'язниця могла бути відкрита. У законі також обумовлено, що капелан повинен належати до Англіканської Церкви.
Як у кожного співробітника в'язниці, у капелана в XIX столітті були свої обов'язки: проведення богослужіння двічі в день, заняття духовним вихованням й освітою засуджених, забезпечення їх Біблією і релігійною літературою, відвідування тюремного лазарету і штрафного ізолятора, організація похорону і траурних церемоній померлих.
Сьогодні, як і 230 років тому, капелани є співробітниками в'язниці і державними службовцями (за умови, що вони на ставці). Капелан не відноситься до держслужбовців, якщо він доброволець. І хоча в наші дні з'явилося кілька приватних в'язниць, в більшості випадків капелани там державні службовці.
Один на всіх
У 1863 році на посаду тюремних капеланів дозволили брати також католицьких священиків. Нині закон про тюремну службу зобов'язує співробітників в'язниці дотримуватися релігійних прав засуджених всіх релігій. Тому в команду капеланів можуть входити священики з англікан і католиків, представники інших християнських конфесій, а також мусульмани. Це означає, що якщо капелану доводиться працювати з в’язнями іншого віросповідання, то він намагається вирішити всі їх духовні питання (дотримання посту, забезпечення літературою, запрошення для здійснення релігійних обрядів священнослужителя і т.д.). Закон передбачає дотримання релігійних обрядів для представників християнських конфесій, індуїзму, ісламу, іудаїзму, сикхів, мормонів та язичників.
Структура керівництва тюремного капланата Великобританії така: в Англії та Уельсі уряд бере капеланів на службу, а їх голова входить до складу кримінально-виконавчої системи. Він не тільки співробітник цієї системи, а й державний службовець. Характерно, що співробітники кримінально-виконавчої системи Великобританії не є військовослужбовцями.
Головний капелан Великобританії - англіканин: він носить сан архідиякона і є державним чиновником, що координує працю усіх капеланів. У нього є заступники в адміністративних закладах Англії та Уельсу. Це представники Англіканської й Католицької Церков, а також так званих вільних Церков (тобто різних християнських конфесій). Крім того, в Англіканської Церкви є ще один представник з тюремних питань в сані єпископа, положення якого щодо статусу відповідає положенню головного капелана Великобританії. Цей єпископ координує роботу священиків-англікан, що становлять більшість серед тюремних капеланів. Однак якщо єпископ висловлює виключно інтереси Англіканської Церкви, то глава капеланів є ще й державним службовцем. Разом з єпископом вони вирішують всі питання духовного окормлення та соціального забезпечення засуджених, перебуваючи, таким чином, і всередині однієї структури (як, наприклад, Церква), і всередині двох різних структур, коли один уже є представником держави, а інший - тільки Церкви. Це досить складна система, оскільки в ній співіснують дві різні особи, повноваження яких досить близькі. Однак подібна ситуація склалася історично і вважається ефективною. Таким чином, якщо в Росії за питання взаємовідносин держави і Церкви відповідає офіцер і державний чиновник в одній особі, то в Англії це дві людини, обидва належать до Англіканської Церкви.
Моя робота - в'язниця
Структура капеланів у в'язниці виглядає так: старший капелан є заступником начальника в'язниці і може бути як священиком Англіканської Церкви, так і мирянином. Саме на ньому лежать адміністративні обов'язки з координації роботи всіх капеланів, які точно так само можуть бути мирянами. Для цього їм необхідно спеціальну освіту і дозвіл на тюремне служіння від своєї Церкви (нерідко на 20 капеланів від різних конфесій в одній тюрмі тільки двоє - священнослужителі).
Капеланам дозволено працювати на повну ставку (весь робочий день), на півставки, з погодинною оплатою, а також в якості волонтера. Як правило, у в'язниці працюють три-чотири штатних капелана. Якщо виникає необхідність у представниках релігій, яких немає в штаті капеланів, то їх запрошують на погодинну оплату або як волонтерів. Наприклад, через невеликої кількості православних засуджених в англійських тюрмах в штаті капеланів немає жодного православного священика. Витрати на оплату капеланів розподіляються рівномірно у відповідності з процентним співвідношенням віруючих засуджених. Тому православного священика часто запрошують як волонтера (тобто без оплати).
Обов'язки капеланів умовно діляться на основні та додаткові. До основних відносяться: щоденні відвідування й опитування ув'язнених, що надійшли у в'язницю за останню добу, а також знаходяться в лікарняному відділенні і в штрафному ізоляторі, душпастирська опіка та проведення богослужінь. Додаткові обов'язки - це участь в різних програмах, що проводяться реабілітаційними, соціологічними і психологічними службами. Капелани допомагають ув'язненим зберегти сімейні стосунки, пишуть за них листи (за статистикою, 60% ув'язнених безграмотні), повідомляють їм погані новини, надають психологічну допомогу тим, хто втратив родичів, підтримують зв'язок між членами сім'ї, якщо ті відбувають покарання в різних тюрмах. Вони також встановлюють зв'язок з парафіяльними громадами, куди буде ходити той, що відбув покарання, допомагають йому з працевлаштуванням, медичним забезпеченням тощо. У зв'язку з цим капелан все менше сприймається як представник будь-якої конкретної Церкви. Говорити про свою віру він може, тільки якщо засуджений запитає його про це. Як такої релігійної духовної опіки в його служінні дуже мало. І для багатьох капеланів-кліриків це серйозна проблема. А невіруючі ув'язнені не розуміють, навіщо оплачувати ставку капелана, коли він все в меншій мірі виконує свої прямі обов'язки, основну частку часу приділяючи соціальній роботі.
Для звіту капелани ведуть один загальний журнал, детально описує роботу кожного з них протягом дня (з ким спілкувався, кого хрестив, сповідав, свої спостереження, зауваження і т.д.). На підставі опитування капеланами новоприбулих ув'язнених, фахівці реабілітаційних та інших служб складають індивідуальні програми роботи. Капелани виконують багато обов'язків, покладених на них адміністрацією в'язниці (наприклад, займаються з дітьми, коли дружина прийшла до в'язниці на побачення з засудженим чоловіком).
На капелана покладена також духовна турбота про співробітників в'язниці (у Великобританії лише поодинокі в'язниці можуть дозволити собі мати в штаті капелана-клірика для опікування тільки співробітників). І дуже часто виявляється, що капелани опікуються не тільки ув'язненими та їх сім'їями але також і співробітниками в'язниці з їх сім'ями, беруть участь в аудиторських перевірках та складають бізнес-план разом з керівництвом в'язниці. Це наочно показує, наскільки сучасні капелани залучені в адміністративні і фінансові справи, пов'язані з управлінням в'язницею.
У місті Кардіфф (Уельс) є коледж святого Михайла, який є філією богословського університету. Він спеціалізується на підготовці священиків і дияконів Англіканської Церкви, а також тих, хто займається світською соціальною роботою. По суті, це центр підготовки капеланів для роботи в лікарнях, в'язницях, Збройних силах і т.д. Коледж працює з представниками різних конфесій і проводить курси навчання капеланству як спеціальності. Його випускники отримують магістерський диплом. А викладачі коледжу за домовленістю з Міністерством юстиції займаються науковими дослідженнями стану всієї пенітенціарної системи Великобританії.
На відміну від Великобританії та інших західноєвропейських країн (Німеччини, Фінляндії, Норвегії і т.д.), де капеланське служіння відбувалося безперервно протягом десятиліть, у східноєвропейських країнах духовне піклування про в'язнів стало можливим з початку 1990-х років. Чехія - одна з них.
У Чехії існує два типи організацій, що займаються духовним і соціальним піклуванням про ув'язнених: «Тюремна духовна турбота» і «Тюремна духовна служба». ТДТ - це недержавна християнська організація, що складається зі священнослужителів і мирян. Ті й інші представляють зареєстровані в Чехії Церкви, від яких їм дозволено допомагати засудженим на добровільній основі. ТДТ тісно співпрацює з Екуменічною радою Церков і Чеською єпископською конференцією як представниками більшості релігійних організацій в країні.
Співробітники ТДТ є в кожній чеській в'язниці. Вони разом працюють, обмінюються досвідом і допомагають один одному в духовній, пастирської та освітньої діяльності.
ТДТ тісно сплітається з «Тюремною духовною службою» в особі капеланів. У Чехії капеланська служба є практично у всіх підрозділах: Збройних силах, в'язницях, госпісах та лікарнях, пожежній службі та службі поліції. Головний капелан, його заступник і всі рядові капелани є співробітниками тюремної служби з певними правами та обов'язками. Він відповідає за свою роботу безпосередньо перед головним керуючим кабінету генерального управління тюремної служби. На посаду головного капелана людина в духовному сані приймається на підставі вірчого листа зареєстрованої державою Церкви відповідно до умов, передбачених у договорі про тюремну духовну службу.
Всі тюремні капелани знаходяться під його наглядом і піклуванням, при виникненні яких-небудь спірних питань вони звертаються до головного капелана, який регулює їх службові обов'язки, висловлює побажання щодо робочого графіку кожного конкретного капелана і контролює його діяльність. Наприклад, якщо капелан - православний священик, то в першу чергу він повинен служити і йому потрібен відповідний розпорядок робочого дня (оптимальним варіантом є три-чотири робочих дні на тиждень, щоб священик міг служити в парафії й у нього ще були вихідні). На практиці досягнута домовленість кожного капелана з начальником в'язниці про робочий графік завжди затверджується головним капеланом.
«Гвинтик» в тюремній ієрархії
Для того щоб стати капеланом, кандидат повинен пройти курс навчання і бути атестований. Дводенний курс-семінар обов'язково проходять і волонтери, після якого вони здають курсову роботу. За статистикою, 60% з них відсіюється.
У тюремній ієрархії капелан підпорядковується безпосередньо першому заступникові начальника в'язниці. За рівнем повноважень та зарплати він знаходиться на одній позиції з начальниками відділень.
Вимоги до чеських капеланів в цілому збігаються з вимогами до його англійських колег: це підготовка й професійне проведення освітніх, духовних і соціальних програм, індивідуальні пасторські зустрічі та бесіди з ув'язненими і підслідними, а також зі співробітниками в'язниці за їх бажанням після закінчення зміни. Капелан проводить богослужіння у співпраці з представниками зареєстрованих Церков. Він організовує групове або індивідуальне вивчення Біблії, координує в конкретній в'язниці діяльність представників усіх Церков і релігійних груп, що надають добровільну допомогу, інформує прямого начальника (першого заступника начальника в'язниці) про способи надання духовної турботи і конкретні заходи в її межах, а також організовує культурні заходи духовного змісту.
Питаннями реабілітації, підготовки до звільнення, майбутнім місцем проживання й працевлаштуванням займаються соціальні працівники тюремної служби Чеської Республіки.
Однак капелан і тут не залишається осторонь. Він встановлює пастирські відносини з родичами та близькими підслідних і засуджених, а також опікується тими, хто відбув покарання після звільнення. У свій робочий час капелан може зустрічатися з родинами засуджених, з їхніми друзями і т.п. поза стінами в'язниці, щоб зрозуміти причину злочину. Капелан співпрацює також з недержавними церковними організаціями (наприклад, Армією порятунку), що сприяють відновленню соціальних зв'язків засуджених та примирення їх з потерпілими, з керівним складом і провідними співробітниками в'язниці і в разі необхідності бере участь в їх робочих засіданнях. Капелан має право дивитися особисті справи засуджених, про яких він духовно піклується. Він консультує начальника в'язниці в галузі церковної проблематики та нових релігійних течій для вирішення питання про допуск представників інших релігійних об'єднань до служіння в даній в'язниці.
Капелан знаходиться в постійному контакті зі всією адміністративною тюремною ієрархією, знайомиться з постановами зборів завідуючих відділеннями і за особистим бажанням має право в них брати участь. Це дуже важливо, тому що є можливість всебічно дізнатися про ув'язненого, почувши про нього думки психолога, педагога, вихователя, соціального працівника. Половину свого часу капелан проводить в безпосередньому спілкуванні із засудженими та підслідними.
Місія нездійсненна?
Капелани тюремної служби формально представляють всі Церкви і релігійні організації, тому зобов'язані обережно і терпляче ставитися до релігійних вимог, розбіжних з їх віросповіданням. У разі виникнення морально-етичних перешкод у зв'язку з теологічно обґрунтованою напругою капелан вправі відмовити ув'язненому у релігійній службі. Але при цьому він зобов'язаний забезпечити контакт з духовним представником віросповідання засудженого. В інтересах дотримання свободи совісті, свободи особистості, свободи віросповідання забороняється місіонерська діяльність на користь однієї конкретної Церкви (наприклад, Церкви, до якої належить сам капелан, з метою збільшення чисельності її членів). При цьому місіонерською діяльністю не вважається розповідь капелана про свою Церкву на прохання засудженого. Капелану не ставиться в провину, якщо після такого спілкування ув'язнений приймає віру капелана. При спілкуванні з засудженими, що не сповідують християнства, капелан виконує їх релігійні запити відповідно до того встановленого законом.
Капелан як співробітник тюремної системи Чеської Республіки користується соціальними пільгами. Це надбавка до зарплати за шкідливість - 25% від розміру мінімальної заробітної плати в країні і пільгове медичне обслуговування, відпочинок і т.д. Йому оплачують поїздки в іншу в'язницю для відвідування, наприклад, православних ув'язнених.
Капелан в Естонії
Серед країн колишнього Радянського Союзу найбільших успіхів у діяльності пастирського тюремного служіння досягла Естонія. В Естонії тюремне служіння стало розвиватися порівняно недавно, проте державна влада планомірно вводила посаду тюремного капелана в Міністерство юстиції Естонії. У 2009 році естонська капланат відзначив своє 20-річчя.
У 1989 році МВС Естонської Республіки дозволило добровольцям відвідувати в'язниці. Координацією їх дій займалася Асоціація естонських капеланів. Робота асоціації фінансувалася однією з організацій, що займається тюремним служінням в США.
У 1997 році в естонських в'язницях було введено посаду капелана (при соціальному відділі в'язниці): саме в цей час зарплату капелану стала платити держава.
При кожній естонської в'язниці діє інститут старших капеланів або координаторів. Головна вимога, що пред'являється до державного капланату, полягає в тому, що кандидат повинен бути як мінімум в сані диякона і мати вищу богословську освіту. Виняток робиться для тих, хто має стаж роботи. Крім того, один-два рази на рік проводяться курси підвищення кваліфікації.
Висновки
Таким чином, у всіх розглянутих системах організації тюремного капеланства можна побачити діяльність зареєстрованих державою Церков і нехристиянських релігій на міжконфесійній основі. Капелани включаються в ці системи або на правах волонтерів (на добровільній основі), або як державні чиновники, які мають відповідне коло обов'язків. Правовою основою для тюремного служіння є Європейські пенітенціарні правила, доповнені внутрішньодержавними законами, положеннями та інструкціями. Конфесійна приналежність капеланів визначається або пропорційною конфесійною приналежністю ув'язнених (наприклад, в Естонії, Чехії та Німеччині цю функцію виконують асоціації тюремного служіння), або наявністю державної офіційної Церкви (наприклад, у Скандинавських країнах), де капелани належать до основної державної Церкви, при цьому створюючи можливість для реалізації прав віросповідання ув'язненими - представниками інших конфесій і релігій.
У своїй роботі капелани орієнтуються в першу чергу на всіх ув'язнених, а не тільки на представників своєї конфесії: різниця між духовною турботою (можливо, навіть нерелігійною, заснованою на так званих загальнолюдських цінностях) та релігійноїю турботою (проведенням богослужінь тощо) очевидна . Крім того, капелани несуть навантаження, пов'язане з соціальною роботою: анкетування новоприбулих, вирішення питань, пов'язаних з релігійною дієтою (пости для християн, мусульман та іудеїв), відвідування ув'язнених у карцері і хворих у лікарняному відділенні. Капелани беруть участь у соціальних програмах спільно з соціальними працівниками, оскільки питання реабілітації визнаються найважливішими для ефективності всієї пенітенціарної системи в цілому.
Головне в капеланської служінні - дотримання прав ув'язнених на свободу віросповідання та захист їх людської гідності.
Позитивним можна вважати загальну ідею гуманізації тюремного утримання, підтримку ув'зненого при відбуванні ним терміну покарання і визначення причин скоєного злочину. Безсумнівно, важливим моментом є складання індивідуального плану роботи з кожним ув'зненим (навчання, професійна підготовка, психологічні тренінги, відновлення зв'язків з сім'єю та громадою), завдяки якому з'являється можливість запобігти наступному рецидивові.
У зв'язку з необхідністю бути капеланом «для всіх» ув'язнених, незалежно від конфесійної та релігійної приналежності, практично скасовується місіонерське служіння. Капелан в питаннях пастирського служіння часто стає менеджером, що забезпечує можливість свободи віросповідання для ув'язнених. Все менше християнський храм сприймається виключно як місце здійснення таїнств Церкви, так як в разі нестачі приміщень, а також у свята, в одному храмовому просторі часто проводять свої релігійні зібрання не тільки представники різних християнських конфесій, а й нехристиянських релігій, навіть язичники. Таким чином, храмове приміщення розглядається скоріше як мультирелігійна молитовна кімната для здійснення обрядів.
Спірними можна вважати переваги державного статусу та оплати праці капеланів. Будучи частиною кримінально-виконавчої системи і, таким чином, перебуваючи в ієрархічній та фінансової залежності від тюремного керівництва, капелан не має можливості незалежно оцінювати і діяти в різних конфліктних ситуаціях, що виникають між ув'язненими та працівниками в'язниць. При цьому істотно те, що капелани в європейських в'язницях не обов'язково є священнослужителями, тому їх обов'язки можуть й не бути вузькоконфессіональними, а для здійснення богослужінь запрошуються вже священнослужителі певної конфесії чи релігії.
В цілому ж європейська капеланська система працює досить ефективно і має різні форми побудови як в плані міжконфесійних, так і офіційних відносин з тюремними системами різних країн. Це дозволяє виділити кращі методи капеланської роботи для країн, які починають тюремне служіння на постійній основі.
Довідка
В Англії та Уельсі 150 в'язниць, в яких містяться близько 82 000 ув'язнених. У Шотландії і Північної Ірландії - свої тюремні системи, але по соціальному і духовному піклуванню про засуджених вони схожі на англійську та уельську. До 1865 року в Англії існувало два типи в'язниць: державні та приватні. З 1867 року всі в'язниці стали державними. Вже в перших законах про тюремну реформу для кожного в'язня передбачалася одиночна камера. І хоча таке положення намагаються зберегти і сьогодні, але через зростання злочинності серед іноземців в одній камері доводиться розміщувати двох засуджених.
Свято Миколая Чудотворця - для нас нагода для прояву любові до ближнього. У греко-католицьких київських парохіях для неповнолітніх Київського слідчого ізолятора було передано комплекти: щітка, зубна паста. Для цього кожний, хто бажав послужити, витратив невелеку суму своїх коштів та трохи особистого часу. Найбільш активними виявилися парохіяни храму Миколи Доброго. Дари були передані в неділю 18 грудня 2011 року. Разом для потреб в'язнів було зібрано 74 комплекти, пожертвувано доброчинцями 400 грн.
