Понад 100 в'язнів здійснили свого роду паломництво до святого храму

18 листопада 2020 року поштові ящики, коробки і пакунки з колоній та в'язниць були відкриті, і галерея Патріаршого Собору наповнилася творами образотворчого й прикладного мистецтва в'язнів. Унікальність майбутньої виставки - в залученні до 100 добровільних помічників у заходах організації й проведення мистецького конкурсу.

Волонтери з Української академії лідерства, які долучилися до підготовки експозиції «Покликані до свободи», розпочали реєстрацію понад 150 авторських творів, що прибули до Києва з усієї України.  Роботи були тимчасово розмістили біля стін. Триває внесення імен конкурсантів у спеціальну таблицю підрахунку балів для визначення переможців і призерів.

Ретельну підготовку експозиційного залу, інсталяцію кронштейнів і додаткового освітлення здійснюють волонтери спільноти "Виноградник" під керівництвом Романа Тишківського.

Оформленням творів, розміщенням їх на експозиційній площі займається художниця-експозиціоністка Наталія Шульженко. За її плечима досвід вже трьох виставок творчості в’язнів, які організовувалися Пенітенціарним душпастирством УГКЦ.

Незабаром стіни галереї Патріаршого Собору заговόять мовою людських втрат і надій. Розкажуть людям про людей мовою образів і знаків. Через два тижні експозиційний зал стане місцем людяного діалогу про покликання нас до свободи. Не до свободи у смислі гасла "Freedom is our religion", де індивідуальне "хочу" заглушає усі смисли й мотиви вчинків. А до відкриття самої суті людського життя. Ставати гідними нашого покликання бути людиною, чинити правду і добро.

Протягом двох місяців ви зможете побачити мову фарб і жестів, які оживають перед тим, хто подивиться. Всеукраїнська виставка-конкурс «Покликані до свободи» (Гал. 5:13) - нагода для нас переосмислити тему злочину і покути, яка є центральною проблемою людини і Творця. Людини і людини.

Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви спільно з БФ «Карітас-Київ» у співпраці з Державною кримінально-виконавчою службою України проводить у грудні - січні 2020 року Всеукраїнську виставку-конкурс мистецтва в’язнів «Покликані досвободи». Мета виставки посприяти кращій суспільній комунікації та процесу реінтеграції наших співгромадян, що опинилися у місцях позбавлення волі, а також зростанню громадянської активності в охороні суспільного миру, подоланню напруженості, пов’язаної з тривалою ізоляцією. Слід зазначити, що внаслідок карантину ця ізоляція стала подвійною, адже в'язні були позбавлені соціального спілкування через припинення усіх без винятку візитів зовні. 

В процесі підготовки виставки відбувається збір коштів як на покриття видатків на поштову пересилку відправлень з в'язниць, так і на організаційну працю навколо самих творів для їх експонування й належного антуражу. "Все, що ми здатні зробити, - коштом добродіїв" - зазначає о. Костянтин Пантелей, керівник Відділу КП УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. Премії переможцям і призерам мають виключно соціальне призначення для в'язнів, членів їх родин, а також потерпілих внаслідок злочину.

Відкриття виставки мистецтва в'язнів Покликані до свободи відбуватиметься 4 грудня 2020 року.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ

Декларація IPCA, прийнята на всесвітньому вебінарі Keep Hope Alive 11 листопада 2020 р

Міжнародна асоціація тюремних капеланів висловлює занепокоєння з приводу впливу Covid-19 на духовну душпастирську опіку ув'язнених в усьому світі

Локдаун для в'язнів

Пандемія коронавируса кидає виклик світу. Коли згадуються вразливі групи, рідко пригадують про ув'язнених. Тюрми легко можуть стати осередками поширення COVID-19. У дуже багатьох в'язницях по всьому світу COVID-19 прямо або побічно вбиває людей.

Згідно з Правилами Нельсона Мандели, ув'язнені мають таке ж право на здоров'я, як і всі інші. Загальна кількість утримуваних у в'язниціях у світі оцінюється в 11 мільйонів осіб. Занадто багато тюрем у багатьох країнах знаходяться в антисанітарних умовах й переповнені. Ув'язнені не завжди мають доступ до чистої води. Сама в'язниця навряд чи є здоровим середовищем. Їжа, як правило, низької якості, і в багатьох місцях навіть неякісна їжа зустрічається рідко. У багатьох країнах ув'язнені покладаються на родичів і друзів, які приносять їжу і припаси, особливо в досудових ситуаціях. Через локдаун ці можливості зникають.

IPCA визнає, що тюремні адміністрації в багатьох країнах роблять все можливе, щоб використовувати заходи ізоляції, щоб не допустити поширення пандемії до своїх в'язниць, зводячи до мінімуму контакт практично з усім, що знаходиться за стінами. В результаті багато в'язниць були захищені від спалахів COVID-19.

IPCA підтримує зусилля щодо захисту життя тюремного співтовариства, ув'язнених і персоналу в усьому світі, але шкодує про обмеження, що виходять за рамки строго необхідних, які обмежують доступ до праці й консультацій для ув'язнених.

IPCA також хоче підкреслити наслідки таких обмежень:

Друзі та сім'ї не можуть допомогти через їх положення за стінами і обмеження на спілкування. Обмеження на відвідування членами родини та друзями, відсутність доступу до тюремних священиків, волонтерів, програм реабілітації та багатьох іншим консультаційних послуг, а також відсутність релігійних чи духовних послуг - все це призводить не тільки до економічних труднощів для ув'язнених, але також до психологічних і духовних труднощів. У деяких частинах світу коронавірус вбиває людей в тюрмах, і ми повинні робити все можливе, щоб їх захистити. Але в кінцевому підсумку відсутність контактів, відвідувань і релігійної, духовної та іншої турботи також може вбити.

IPCA також висловлює стурбованість з приводу того, що багато обмежень, необхідні заради охорони здоров'я, можуть зберігатися навіть тоді, коли вони перестають бути доречними.

IPCA вітає той факт, що Мішель Бачелет, Верховний комісар Організації Об'єднаних Націй з прав людини, закликала уряди звільнити ув'язнених, які особливо вразливі для COVID-19, таких як літні люди і злочинці з низьким рівнем ризику. «Затримання повинно бути крайнім заходом, особливо під час цієї кризи», - заявила вона в заяві від 25 березня 2020 року. Експерти вважають, що в ув'язнених є достатньо простору для ініціатив щодо звільнення. Повсякраз, в 46 країнах світу більшість ув'язнених не були визнані винними у скоєнні злочину. Рівень утримання під вартою до суду високий. Наприклад, третина значної кількості ув'язнених у Бразилії - це підслідні. (Джерело: The Lancet 2 травня 2020 г.).

IPCA закликає тюремні власті по всьому світу діяти негайно всюди і завжди, коли є можливість знову відкрити доступ до в'язниць тим, хто надає підтримку у вигляді релігійних і духовних консультацій, порад і аналогічних заходів.

Текст Декларації IPCA

Відбувся вебінар Міжнародної Асоціації в'язничних капеланів

11 листопада 2020 року відбувся вебінар Міжнародної Асоціації в'язничних капеланів, в якому взяв участь керівник Відділу ПК УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України священик Костянтин Пантелей. Головною темою обговорення був вплив ситуації карантину на можливість релігійної опіки у в'язницях.

Всесвітній Інтернет-симпозіум IPCA оглянув новини зі світу, які були представлені регіональними координаторами з Європи, Азії, Океанії, Африки, Північної і Латинської Америки. Капелани висловлювали взаємну підтримку та оповідали про способи душпастирської допомоги, які вдається забезпечувати незалежно від обмежень карантину.

В результаті праці комітету напередодні вебінару була запропонована офіційна Декларація Економічній і соціальній раді ООН від IPCA про вплив Covid-19 у всьому світі на доступ ув'язнених до духовної опіки й допомоги, яка буде опублікована через кілька днів. Відтак учасники мали сесію запитань та відповідей із керівним комітетом організації та командою представників в ООН.

Нещодавно законодавча ініціатива Міністерства юстиції України щодо розгляду проекту Закону України "Про пенітенціарну систему" стала нагодою для пропозицій, висловлених щодо необхідності впровадження штатного в'язничного капеланства. Їх вніс член Душпастирської ради о. Костянтин Пантелей до статті 16 законопроекту.

"Для забезпечення душпастирської опіки у пенітенціарній системі до територіальних органів з питань виконання кримінальних покарань, а також установ виконання покарань та установ тримання під вартою призначаються на посади священики (капелани) за результатами підготовки в порядку, визначеному законодавством.

Положення про душпастирську опіку у пенітенціарній системі у затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Священослужителі (капелани), що здійснюють душпастирську опіку у пенітенціраній системі, працюють за трудовим договором."

Обґрунтуванням таких доповнень є тривале, протягом понад 29 років, співробітництво пенітенціарного душпастирства саме з підрозділами соціально-психологічної служби та виконання праці, яка є взаємо-доповнюючою на виконання духу і літери Статті 1 даного Проекту Закону «Про пенітенціарну систему» щодо її мети і завдань.

Обмеження карантину, викликаного пандемією, спричинили цілковиту депривацію ув’язнених, засуджених і персоналу від можливості задоволення потреб душпастирської опіки. Прийняття Закону у такій редакції приведе до структурування і належної організації душпастрської опіки в органах і установах пенітенціарної системи України навіть в надзвичайних умовах карантину.

Слід зазначити, що існуюча версія законопроекту також містить норму щодо духовної опіки персоналом ДКВС у 6-й частині Ст. 52.: "Особам рядового і начальницького складу пенітенціарної системи протягом робочого дня у вільний від виконання службових обов’язків час за бажанням може надаватися психологічний супровід та душпастирська допомога психологами та капеланами установи виконання покарань або установи тримання під вартою."

З огляду на професійний характер душпастирського служіння у в'язницях, окрім існуючої форми принагідного (сесійного) відвідування в'язниць представниками різних конфесій, є гаряча необхідність запровадження штатного капеланства.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ